Розділ «Словник імен, назв, термінів»

ТОМАС МОР — див. Мор.

ТРАСІМАХ (Фразімах) — грецький філософ-софіт (V ст. до н.е.) родом із Халкедону. Ціцерон хвалив його стиль, зокрема, ритміку.

ТРЕТАНЕЛО — танок, що супроводжувався голосом.

ТРИНІЖОК АПОЛЛОНА — див. Аполлон.

ТРІУМФ — у Давньому Римі вища нагорода полководцю, що полягала у врочистій церемонії вступу полководця з військом до столиці після особливо успішної війни.

ТРОПОЛОГІЧНО — в переносному значенні: образно (мовлене).

ТРОФОНІЄВА ПЕЧЕРА — оракул Зевса (названа по імені Трофонія, легендарного будівника храму Аполлона в Дельфах). Печера, в якій він був похований, стала відомою, завдяки оракулу: ті, хто вислуховував його, на все життя ставали сумними. За легендою, Трофоній разом з братом Агамедом побудував храм Аполлона в Дельфах, а також скарбницю для царя Беотії (область у Цетральній Греції), залишаючи лише їм відомий таємний прохід, щоб викрасти скарб. Коли під час викрадання скарбу Агамед потрапив у пастку, Трофоній відрубав братові голову, щоб той не виказав його. За це земля в покару поглинула його. На цьому місці утворилася печера.

ТУЛЛІЙ — див. Ціцерон.

ТУЛУЗЬКЕ ЗОЛОТО. Як розповідає Авл Гелій (III, 9,7), усі, хто одержав частку золота, награбованого в храмах міста Тулузи (Галлія), закінчили життя нещасливо. Переносно: тулузьке золото — неміцне, химерне щастя.

УЛІСС — див. Одіссей.

УНІВЕРСАЛИ — філософський термін для позначення загальних понять. Широко вживався в середньовічній філософії і був каменем спотикання у боротьбі номіналістів і реалістів.

ФАБІЙ — див. Квінтиліан.

ФАВОРІН (бл. 85—150) — грецький ритор і філософ-стоїк родом з Арелате (Галлія).

ФАЛАРІД (VI ст. до н.е.) — жорстокий тиран з острова Сицилії. Про нього писав Лукіан.

ФАЛЕС — див. Талес.

ФАОН — за давньогрецьким міфом, вродливий юнак, улюбленець Афродіти, яка його омолодила. Існувала легенда про нерозділене кохання до Фаона Сапфо, через яке вона скінчила життя самогубством.

ФАРИСЕЇ — послідовники релігійно-політичної течії в 2 ст. до н.е. — 2 ст. н.е. Були непримиренними ворогами ранньохристиянського вчення.

ФЕАКИ — міфічний народ, який жив щасливим, безтурботним життям. Про феаків розповідає Гомер в «Одіссеї» (пісні VI—VIII). Пізніше «феак» набрало значення: товстун, пестун, ледар.

ФЕБ — див. Аполлон.

ФЕБРА — в давньоримській міфології богиня пропасниці, лихоманки.