Розділ «Словник імен, назв, термінів»

СИЛЕН — у давньогрецькій міфології син Гермеса, вихователь і постійний супутник Діоніса. Силена зображували у вигляді веселого, завжди п’яного діда-здорованя, якого попід руки ведуть або везуть на ослі сатири.

СИЛЕНИ — лісові божки, близькі до сатирів.

СИЛОГІЗМ — дедуктивний умовивід, у якому з двох суджень, так званих засновків, одержують третє судження — висновок.

СИРЕНИ — в давньогрецькій міфології напівптахи-напівжінки, що заманювали своїм чарівним співом моряків, а потім пожирали їх. Переносно: звабливі красуні, які зачаровують своїм співом.

СІЗІФ — у давньогрецькій міфології цар Коринфу, якому вдалося обдурити саму смерть і деякий час навіть потримати її в полоні. За це боги покарали його. Сізіф змушений був у підземному царстві викочувати на високу гору великий камінь, який скочувався знову до низу, як тільки сягав вершини. Переносно: «сізіфова праця» — безплідна й виснажлива робота.

СІНЕЗІЙ Киренський (370—413) — філософ-нео-платонік, митрополит Киренський жив у Північній Африці, — автор жартівливого «Похвального слова лисині».

СКОТ Іоанн Дуне (бл. 1264—1308) — англійський філософ-номіналіст. Викладав теологію в паризькій Сорбонні (Франція). За своє коротке життя написав багато творів на різну тематику, зокрема, і згадуваний «Кводлібетум», що в перекладі з латини означає «будь-що, що завгодно».

СКОТИСТИ — послідовники Дунса Скота.

СОКРАТ (469—399 до н.е.) — визначний грецький філософ і мораліст; проповідував на вулицях і майданах. Про вчення Сократа довідуємося від його учнів Платона і Ксенофонта, бо сам він нічого не записував. Сократ розрізняв дві різних Афродіти (кохання): Уранію (небесну) і Пандемос (всенародну, тобто земну, повсякденну).

СОЛОМОН (пом. бл. 928 р. до н.е.) — цар Ізраїльсько-іудейської держави (965—928), яка за його правління досягла найвищого розквіту. Соломонові приписують низку творів, що входять до Біблії: «Пісня пісень», «Екклесіаст», «Притчі» та ін.

СОЛОН (бл. 638 — бл. 559 до н.е.) — один із «семи мудреців» Давньої Греції, афінський державний діяч, знаменитий реформатор, елегійний лірик.

СОРБОННА — назва духовної колегії, заснованої в Парижі 1253 року Робертом де Сорбонном. В XVI ст. була центром католицької реакції.

СОРИТ — термін середньовічної формальної логіки, один із видів складного силогізму.

СОФІСТИ — представники одної з течій у давньогрецькій філософії (V—IV ст. до н.е.), головною метою яких було не відшукання істини, а краса та вишуканість доведення або спростування будь-якої думки.

СОФОКЛ (496—406 до н.е.) — один із трьох найбільших грецьких драматургів, автор «Царя Едіпа» і «Антігони».

СТАРА КОМЕДІЯ — мова йде про так звану давньоаттичну комедію в грецькій літературі, найвизначнішим представником якої був Арістофан. З Бахуса він кпив у комедії «Жаби».

СТЕЛЕН (Сфелен) — друг і соратник одного з героїв Троянської війни — Діомеда.

СТЕНТОР — грецький окличник, учасник Троянської війни. Мав незвичайно сильний голос, що дорівнював 50 голосам звичайних людей.

СТОЇКИ — представники одної з головних течій в античній філософії — стоїцизму, що виникла в кінці IV ст. до н.е. Проповідували фаталізм, повну підкору людини долі, відмову од усіх людських пристрастей та почуттів і підпорядкування їх розумові, — риси, що вплинули на формування християнської релігії. Ідеал стоїків — мужність, здатність протистояти життєвим знегодам.

СТОЇЧНІ ЕНТИМЕМИ — ентимеми, притаманні стоїкам.