Розділ «Словник імен, назв, термінів»

ПРІАП — син Діоніса та Афродіти, у давньогрецькій та римській міфології бог родючості, покровитель садів, полів та виноградників. Пізніше вважався також богом хтивості та чуттєвих насолод. Зображення Пріапа робилися з дерева; служили вони за опудала. Горацій розповідає, як одного разу Пріап, споглядаючи нічні таїнства відьом Каніди й Сагани, торохнув од страху з таким тріском, що самі чаклунки повтікали з переляку («Сатири», І, 8).

ПРОМЕТЕЙ — у давньогрецькій міфології титан, що виступає як богоборець, захисник людей. Він викрав вогонь з Олімпу і приніс його людям. За це Зевс покарав Прометея, прикувавши його до скелі, а орел щодня клював печінку титана. Згідно з іншими міфами, Прометей створив людей із глини і вдихнув у них життя.

ПРОМОТОР — урядовець, який відав наданням почесних звань, посад, підвищень по службі.

РАМНУЗІЯ — дочка богині ночі Нюкти. Епітет Немезіди, богині помсти і справедливості в давньогрецькій міфології.

РЕАЛІСТИ — представники реалізму, об’єктивно-ідеалістичного напрямку в середньовічній схоластичній філософії, згідно з яким загальні поняття (універсали) є реальними духовними сутностями, що становлять, мовляв, першооснову речей. Цей філософський напрям виник у Західній Європі в XI—XIII ст. Найвідоміші філософи-реалісти — Ансельм Кентерберійський і Тома Аквінський.

РИМ — у середні віки — релігійний центр католиків, резиденція пап.

«РИМСЬКІ ДІЯННЯ» — анонімний твір, писаний латинською мовою, в якому розповідалися різні вигадки. У середні віки користувався великою популярністю.

РОДОС — острів у Егейському морі біля південно-західного узбережжя Малої Азії.

РОТТЕРДАМСЬКИЙ — див. Еразм Роттердамський.

САТАНА — ім’я відьми, про яку згадує Горацій («Сатири», І, 8).

САПФО (кінець VII — поч. VI ст. до н.е.) — грецька поетеса з острова Лесбос. Майстер любовної лірики.

САРАЦИНИ — в середні віки назва всіх арабів та інших народів Близького Сходу, що сповідували іслам.

САТИРИ — в давньогрецькій міфології нижчі лісові божества, постійні супутники Діоніса. У мистецтві їх часто зображували напівкозлами, ледачими, хтивими, що напідпитку граються й танцюють з німфами.

САТУРН — у давньоримській міфології спочатку бог посівів, покровитель хліборобів; пізніше — батько Юпітера. Ототожнювався з грецьким Кроном, а тому шанували його як родоначальника всіх богів.

САУЛ — засновник Ізраїльсько-іудейського царства (кінець XI ст. до н.е.).

СЕНЕКА, Луцій Анней (4—65) — відомий римський філософ-стоїк і письменник, вихователь імператора Нерона. Пізніше був звинувачений у республіканській змові і за наказом Нерона наклав на себе руки. Сенека — автор багатьох творів, зокрема сатири «Огарбузення божественного Клавдія», написаної з нагоди смерті імператора Клавдія, ряду трагедій.

СЕРАФИМСЬКИЙ — прикметник від слова «серафим», що давньоєврейською мовою означає «ангел». Переносно: серафимський — величний, шляхетний, видатний.

СЕРТОРІЙ Квінт (бл. 123—72 до н.е.) — римський полководець і державний діяч. Щоб зажити більшої слави, розповідав, що білого оленя, якого тримав при собі, подарувала йому богиня Діана і тепер, через оленя, боги сповіщають йому їхню волю.

СЕЯНІВ КІНЬ — очевидно, «Сеїв кінь», про якого розповідає Авл Гелій (III, 9, 6). Кінь спочатку ніби належав якомусь Сею, засудженому на смерть. Усі наступні власники цього коня також гинули від насильницької смерті. Переносно: «Сеїв кінь» — той, що приносить нещастя.

СИВІЛЛА — одна з міфічних пророчиць, про яких згадується в давньогрецьких і римських джерелах.