Розділ «Частина п’ята Ритуал Чуді[718]»

Відповіді не почулося. Генрі з товаришами відбіг на безпечну відстань, а потім вони згуртувалися. Через секунду вони подерлися на берег, хапаючись за гілля, аби не впасти, ковзаючи та спотикаючись на мокрому, слизькому ґрунті, поораному маленькими струмочками.

І зникли в підліску.

— Вони пішли в обхід, Великий Білле, — сказав Річі й підсунув окуляри на носі.

— Ні-ні-нічого, — сказав Білл. — Д-давай, Б-б-бене. Ми з-з-за то-то-тобою.

Бен попростував уздовж берега, зупинився, боячись, що наступної миті Генрі з його друзяками вискочать прямо перед його носом, і нарешті побачив насосну — вона була за двадцять ярдів попереду. Решта Невдах рушили за ним. На протилежному березі виднілися інші насосні станції: одна була досить близько, а інша стояла за сорок ярдів вище за течією. Вони вивергали в Кендаскіґ потоки брудної води, але з труби, що стирчала поблизу насосної на їхньому боці, бігла лише тонка цівочка. Бен помітив, що ця станція не гуде. Зламався насосний мотор.

Він поглянув на Білла — замислено і… налякано.

Білл обвів поглядом Річі, Стена та Майка.

— Н-н-нам т-треба в-відсунути к-к-кришку, — сказав він. — Д-д-допоможіть.

У залізі були хапальні отвори для рук, та від дощу вони зробилися слизькими, а сама кришка була надзвичайно важкою. Бен став поряд із Біллом, і той посунувся, аби дати йому трохи місця. Бен чув, як усередині скрапувала вода, — лункий, моторошний звук, подібний до того, як вода падає в колодязь.

— Р-Р-РУШ! — крикнув Білл, і всі п’ятеро крекнули в унісон.

Кришка посунулася з жахливим скреготом.

Беверлі схопилася за руків’я поряд із Річі, Едді також штовхав здорового рукою.

— Раз, два, три, руш! — заскандував Річі.

Кришка циліндра з’їхала трохи далі. Показався півмісяць темряви.

— Раз, два, три, руш!

Півмісяць потовщав.

— Раз, два, три, руш!

Бен штовхав так, що перед очима в нього забігали червоні плями.

— Відійдіть! — скрикнув Майк. — Рушила, рушила!

Вони повідскакували — велика кругла ляда перехилилася й упала. Вона проорала колію в мокрій землі та перекинулася, наче велетенська шашка. З неї в притоптану траву розбіглася комашня.