TextBook Поривом вітру принесло перші краплі дощу, та невдовзі поллє по-справжньому, затьмаривши світ водяними потоками. Зник тьмяний спокій, наче його й не було зовсім.
— Ми були б у безпеці, якби забралися з цього довбаного міста, — закінчив Річі свою думку.
— Біп-бі… — почала казати Беверлі, коли з густих кущів вилетів камінь і вдарив Майка у скроню.
Він заточився назад, кров потекла з його чорного волосся-шапки, і він би впав, та Білл підхопив друга.
— Я покажу вам, як жбурлятися камінцями! — долинув до них глузливий голос Генрі.
Білл бачив, як його товариші озиралися навкруги з виряченими очима — вони були готові дременути врізнобіч. Якби вони накивали п’ятами, все було б скінчено.
— Б-б-бене! — викрикнув він.
Бен подивився на нього.
— Білле, треба тікати. Вони…
З кущів вилетіло ще два камінці. Один влучив Стенові в стегно. Він закричав — більше від подиву, ніж від болю. Беверлі відскочила вбік, і другий снаряд пролетів повз неї. Камінь вдарився об землю й закотився до хатки-клубу.
— П-п-пам’ятаете, к-коли ми вперше сп-п-пустилися сюди?! — загорлав Білл, перекрикуючи грім. — Пам’ятаєте д-день, к-к-коли почалися ка-ка-канікули?
— Білле!.. — гукнув Річі.
Та Білл підняв руку, аби він замовк, і не зводив очей з Бена, пронизуючи його поглядом.
— Звісно, — сказав Бен, жалюгідно намагаючись дивитися одночасно на усі боки.
Кущі гойдалися в навіженому танку, їхнє віття перекочувалося, наче хвилі.
— Ка-ка-каналізація, — мовив Білл. — Н-н-насосна с-станція. Ось к-к-куди н-нам тр-тр-треба. Відведи нас туди!
— Але ж…
— Ві-ві-відведи нас т-туди!
З кущів вдарила кам’яна канонада, і на хвильку Білл побачив обличчя Віктора Кріса — налякане, зачмелене, завзяте й жадібне водночас. А тоді йому в щоку влучив камінь, і тепер уже була Майкова черга ловити його. На якусь секунду в його очах потемніло. Щока заніміла. Чуття повернулося болючою пульсацією; обличчям потекла кров. Білл витер щоку, скривившись, коли пальці торкнулися болючого набряку, поглянув на кров, витер її об джинси. Його волосся тріпотіло на свіжому вітрі.
— Я навчу тебе жбурлятися камінцями, заїкувата дірка-в-гузні! — загорлав, регочучи, Генрі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Воно» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина п’ята Ритуал Чуді[718]“ на сторінці 48. Приємного читання.