TextBook — Х-ходімо, — сказав він. — Будь, що буде. Беверлі, ві-ві-візьми.
Він віддав їй сірники.
— А як же Едді? — спитала вона. — Ми не можемо його тут полишити.
— А як інакше? Воно… Б-беверлі, вся ця к-к-кімната р-розвалюється.
— Ми мусимо його звідси винести, чувак, — сказав Річі. — Давай, Бене.
Разом вони змогли його підняти. Беверлі присвітила їм шлях до казкових дверцят. Білл проніс крізь них Одрі, щосили стараючись, аби вона не торкалася долівки. Річі з Беном пронесли Едді.
— Покладіть його, — сказала Беверлі. — Він може лишитися тут.
— Тут надто темно, — Річі розплакався. — Ти ж бачиш… тут надто темно. Едс… він…
— Ні, все гаразд, — мовив Бен. — Мабуть, саме тут йому й треба лишитися. Гадаю, що так.
Вони поклали його на підлогу, і Річі поцілував мертвого друга в щоку. А тоді він сліпо поглянув на Бена.
— Ти певен?
— Ага. Ходімо, Річі.
Річі підвівся й повернувся до дверей.
— Іди на хер, сучаро! — зненацька гукнув він і копнув дверцята.
Вони загрюкнулися з металевим ляском — наче всередині щось клацнуло.
— Нащо ти це зробив? — спитала Беверлі.
— Не знаю, — відмовив Річі, та він знав відповідь.
Він озирнувся тієї миті, коли згас сірник у руках Беверлі.
— Білле… той знак на дверях?
— А що з ним? — видихнув Білл.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Воно» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина п’ята Ритуал Чуді[718]“ на сторінці 124. Приємного читання.