Розділ «Частина четверта Липень 1958 року»

— Я тебе теж люблю, — хрипко вимовив Бен. Його обличчя побагровіло, складалося враження, що в нього з хвилини на хвилину станеться інфаркт. Десь у глибині Пустовища знову заспівала пташка. «Стен би міг сказати її назву», — безладно подумав Річі.

— Дякую, — посміхнулася Бев, і Бен витягнув сірника. Необпалений.

Далі вибір перейшов до Едді. Він посміхнувся своєю сором’язливою, неймовірно милою посмішкою. Він виглядав таким вразливим, що серце краялося.

— Гадаю, я тебе теж люблю, Бев, — вимовив він і наосліп витягнув сірника. Із синьою голівкою.

Тепер Беверлі запропонувала Річі вибрати з чотирьох кінчиків, що стирчали з її кулака.

— Ой, як я ваша любити, міс Скавлеть! — щосили закричав Річі та послав їй гротескний поцілунок. Беверлі просто поглянула на нього, посміхнулася, і Річі раптом стало соромно.

— Я тебе дійсно люблю, Бев, — сказав він і торкнувся її волосся. — Ти класна.

— Дякую, — відповіла вона.

Він витягнув сірника, подивився на нього, впевнений, що йому дістався обгорілий. Але ні.

Настала черга Стена.

— Я тебе люблю, — сказав Стен і вирвав одного сірника з-поміж стиснутих пальців. Цілий.

— Лишилися ти і я, Майку, — сказала Беверлі, пропонуючи йому один із двох сірників.

Майк зробив крок уперед і сказав:

— Я тільки нещодавно з тобою познайомився, але все одно тебе люблю. Гадаю, ти ще мою маму перекричиш.

Усі засміялися, і Майк витягнув сірника. Також необпаленого.

— У-у-усе ж таки, це т-т-ти, Б-Бев, — підсумував Білл.

Беверлі обурено (оскільки вона марно закатала сцену) розтиснула кулак.

Головка одинокого сірника також була синьою та неушкодженою.

— Т-ти п-п-підтасувала їх, — звинуватив її Білл.

— Та ні.