Розділ «Частина четверта Липень 1958 року»

— Тобі не можна цього робити, Бев. Ти дівчинка. Бен сказав, що в курильню спукаються лише сміливці, а не якась там скво.

Беверлі зупинилася, здивовано та роздратовано дивлячись на Річі. З її кінського хвоста вибилося пасмо волосся, і вона випнула нижню губу та дихнула, аби прибрати волосся з чола.

— Я тебе хоч зараз покладу на лопатки, Річі, сам знаєш.

— Я не пво те, міс Скавлеть, — вирячив на неї очі Річі. — Ви так чи сяк дівчинка, дівчинкою й будете навіки! Який із вас гіндіянський сміливець!

— Тоді я стану сміливчинею, — відповіла Беверлі. — То ми будемо нести це каміння до будиночка, чи я розтрощу ним твою дурну макітру?

— Госсоди-поми-нас, міс Скавлеть, у макітрі ті’ко каша з салом, а то моя ся головася! — завищав Річі, і Беверлі так зареготала, що випустила з рук курточку Едді, і каміння повипадало на землю. Вона без упину сварила Річі, поки вони наново збирали їх, а Річі вищав і репетував безліччю Голосів, думаючи про те, яка ж вона гарна.

Хоча Річі тільки жартував про те, щоб не пускати Беверлі до курильні через її статеву приналежність, проте Білл Денбро поставився до цього цілком серйозно.

Вона стала проти нього, уперши руки в боки та змірюючи його розлюченими очима.

— Можеш повісити цю думку на жердині поруч зі своїми трусами, Заїко Білле! Я братиму в цьому участь, чи я вже не вхожу до твого дурнуватого клубу?

Білл терпляче відповів:

— С-справа не в-в т-тому, Б-б-бев, с-сама з-з-знаєш. Хтось має ч-ч-чергувати зовні.

— Чого?

Білл спробував щось сказати, але знову потрапив у затор і з надією глянув на Едді.

— Як зауважив Стен, — тихо відповів їй Едді, — уся справа в димі. Білл хоче сказати, що ми дійсно можемо втратити свідомість. І померти. Він має на увазі, що таке постійно трапляється з людьми під час пожежі. Вони не згорають, а задихаються до смерті через дим. Вони…

Тепер Бев дивилася на Едді.

— Гаразд, то він хоче, щоб хтось лишився зовні на крайній випадок?

Едді несміливо кивнув.

— То чого ж не ти? У тебе ж астма!

Едді нічого не відповів, і Беверлі знову повернулася до Білла. Друзі оточили їх, засунувші руки в кишені та вивчаючи свої кросівки.

— Через те що я дівчина, так? В цьому вся проблема?