TextBook Він закашлявся, спробував стриматися, але кашель тільки погіршувався, роздираючи йому горло. Крізь туман Річі побачив, як Білл безсило стає на ноги, намацує дверцята та відчиняє їх.
— У-у-успіх-іх-іх…
Його так само витягли нагору, і він пропав.
— Здається, залишилися тільки ми з тобою, старий друже Мікі, — сказав Річі, а потім сам закашлявся. — А думав, що це буде Білл…
Кашель не вгавав. Річі зігнувся та почав хапати повітря пересохлим горлом, не в змозі зробити вдих. Голова набрякла й пульсувала, наче ріпка, налита кров’ю. Очі поза скельцями окулярів наповнилися слізьми.
Він почув, як здалеку до нього говорить Майк:
— Іди нагору, Річі, якщо треба. Не заганяйся. Не вбий себе.
Він здійняв руку і махнув у бік Майка,
(ніяких довбаних перепупсів)
заперечуючи проти такої пропозиції. Потроху він знову заспокоївся. Майк правду казав, щось мало статися і дуже скоро. І він хотів бути при цьому присутнім.
Він знову закинув голову та поглянув на віконце курильні. Кашель припинився, голова паморочилася, а тіло, здавалося, плило в повітрі. Це було приємне відчуття. Він робив неглибокі вдихи й думав: «Колись я стану зіркою рок-н-ролу. Так воно й буде. Я стану знаменитим. Буду записувати альбоми та зніматися в кіно. Куплю собі чорний плащ, білі черевики та жовтий „кадилак“. А потім повернуся в Деррі, а вони всі поздихають від заздрощів, навіть Баверз. Так, я ношу окуляри, і що з того? Бадді Холлі теж чотириокий. Я співатиму, поки не посинію, і гасатиму, поки не почорнію. Я стану першою зіркою рок-н-ролу з Мейна. Я…»
Думка полетіла геть. І це не мало жодного значення. Річі збагнув, що йому більше не треба робити ті неглибокі вдихи. Його легені призвичаїлися до умов, і він міг вдихати стільки диму, скільки влізе. Може, він прилетів з Венери?
Майк підкинув ще гілляк у вогонь. Щоб не відставати, Річі й сам кинув жменю.
— Як ся маєш, Річ?
— Краще, — посміхнувся Річі. — Навіть добре. А ти?
Майк кивнув та посміхнувся у відповідь.
— Теж нівроку. До тебе приходили якісь дивні думки?
— Ага. Мені деякий час ввижалося, що я Шерлок Голмс. А потім я вирішив, що вмію танцювати, як Довелз.[662] Ти не повіриш, які в тебе червоні очі.
— У тебе теж. Пара кролів у загоні, ось що ми таке.
— Та ну?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Воно» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина четверта Липень 1958 року“ на сторінці 60. Приємного читання.