Розділ «Частина третя Дорослі»

— Їбать мене, аби я те знав. У тебе є велосипедний насос?

— Йо. Здається, в мене також є й ремонтний набір для шин. У нього безкамерні шини?

— Завжди були, — Білл нахилився подивитися на спущене колесо. — Йо. Безкамерні.

— Готуєшся кататися на ньому знову?

— 3-з-звісно, ні, — різко відгукнувся Білл. — Мені просто не подобається бачити його, як він тут стоїть л-л-лайном на спущеній.

— Як скажеш, Великий Білле. Ти — бос.

Білл на це шпарко озирнувся, але Майк уже пішов до задньої стіни гаража й знімав там зі стіни насос. З одної з шафок він дістав бляшаночку з причандалами для ремонту шин і вручив Біллові, який подивився на неї з цікавістю. То була, як він пригадав, річ, пам’ятна йому з дитинства: маленька бляшана коробочка майже такого ж розміру й форми, як ті, що їх мали люди, котрі самі собі скручували сигарети, за винятком того, що в цієї верхня кришка була блискучою й карбованою — нею обшмуглювали гуму навколо пробою, перш ніж накладати латку. Бляшанка мала абсолютно новенький вигляд, на ній ще навіть був приклеєний цінник «Вулко»: $7,23. Біллові подумалося, що, коли він був малим, такий набір ішов, здається, за долар двадцять п’ять.

— Ти не тримав це тут невідь-відколи, — сказав Білл. Це не було запитання.

— Еге ж, — погодився Майк. — Купив минулого тижня. У тім торговельнім центрі, до речі.

— У тебе є власний велосипед?

— Hi, — відповів Майк, дивлячись йому просто в очі.

— Ти просто так купив цей набір.

— Просто отримав таку спонуку, — погодився Майк, не відриваючись поглядом від очей Білла. — Прокинувся з думкою, що це може стати у пригоді. Ця думка наверталася весь день. Отже… я й придбав цей набір. І ось ти тут, щоб ним скористатися.

— Ось я тут, щоб ним скористатися, — погодився Білл. — Але, як то кажуть у телесеріалах, що це все означає, милий?

— Спитаємо в інших, — сказав Майк. — Увечері.

— Чи всі вони там будуть, як ти гадаєш?

— Я не знаю, Великий Білле. — Після паузи він додав: — Гадаю, існує певна можливість, що всіх там не буде. Один або двоє можуть вирішити, що краще просто щезнути з міста. Або… — Він знизав плечима.

— Що ми робитимемо, якщо так трапиться?

— Не знаю, — Майк показав на бляшанку. — Я заплатив за цю штуку сім баксів. Ти збираєшся з нею щось робити чи просто так на неї й дивитимешся?

Білл дістав свій піджак з багажника-кошика й акуратно повісив його на вільний стінний гачок. Потім перекинув Сілвера так, щоб той стояв на сідлі, і почав обережно крутити заднє колесо. Йому не сподобалося, як іржаво рипить задня вісь, і Білл згадав майже беззвучне цокотіння підшипників на скейтборді того хлопчика.