— Розбудив тебе, ге?
— Йо, розбудив. Та все гаразд. — На стіні понад телевізором висіла огидна картина олією, де ловці лобстерів у жовтих дощовиках і жовтих рибальських капелюхах витягували пастки з уловом. Дивлячись на картину, Білл згадав, де він: в деррійському «Таун Хаусі» на Верхній Головній вулиці. По той її бік, за півмилі далі Бессі-парк… Міст поцілунків… Канал. — Котра година зараз, Майку?
— За чверть десята.
— Який день?
— Тридцяте число, — відповів Майк дещо здивовано.
— Йо, ’аразд.
— Я тут організував невеличкі сходини возз’єднання, — промовив Майк. Голос у нього тепер звучав інакше.
— Йо? — Білл скинув з ліжка ноги. — Вони всі приїхали?
— Всі, крім Стена Юріса, — сказав Майк. Тепер у його голосі прозвучало щось, чого Білл розпізнати не зміг. — Бев останньою. Вона прибула вчора пізно ввечері.
— Чому ти кажеш останньою, Майку? Стен може з’явитися сьогодні.
— Білле, Стен загинув.
— Що? Як? Невже його літак…
— Зовсім інше, — сказав Майк. — Послухай, якщо ти не проти, нехай це почекає, поки ми зберемося докупи. Краще буде, якщо я зможу розповісти вам усім разом.
— Це має стосунок до…
— Так, я гадаю, що так, — а після короткої паузи Майк уточнив: — Я певен, що так.
Білл відчув, як серце йому знов облягає знайомий тягар жаху: невже це та річ, до якої можна так швидко призвичаїтися? Чи це те, що він весь цей час носив у собі, тільки не відчуваючи, не усвідомлюючи, як не усвідомлюєш неуникного факту власної смерті?
Він потягнувся по сигарети, закурив і погасив сірника першим видихом диму.
— Ніхто з них одне з одним не зустрічалися учора?
— Ні, гадаю, що ні.
— І ти нікого з нас поки що не бачив?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Воно» автора Стівен Кінг на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя Дорослі“ на сторінці 2. Приємного читання.