Розділ «Філіпп Майєр Син»

— Схоже на те, що люди навмисне ціляться вам у кінцівки, — пожартував я.

Нога Кемпбелла мала не такий уже й поганий вигляд: куля-бо не зачепила ні кістку, ні артерію. Сержант на якусь мить перевів погляд із лікаря на мене.

— Рану в руку отримуєш, коли хтось стріляє тобі в груди й хибить, — неквапно взявся пояснювати він. — Адже ти, коли прицілюєшся, тримаєш руки саме перед грудьми. А кулю в ногу я отримав від бандита, у якого стріляв минулої ночі, — він устиг вистрелити в мене вже після того, як упав.

Кемпбелл поглянув на мене так, ніби я був удвічі молодшим за нього, а не навпаки.

— Сповістіть тих мексиканців, які ще живі, що вони можуть сховатися в моєму ранчо, — сказав я йому.

— Це полегшить мені роботу.

Сержант, здавалося, не дуже й здивувався та зрадів, почувши це. Він знову перевів погляд на Ґуїллермо Чавеза (цей двадцятип’ятирічний хлопець був узагалі ветеринаром — як колись і його батько).

— Хто перев’язував вам рани? — спитав Чавез, розбинтовуючи руку сержанта.

— Я й перев’язував, — знизав плечима Кемпбелл. — А ви… справді лікар?

— Так, але лікую здебільшого тварин, — подивився Ґуїллермо просто йому в вічі.

— А диплом ви хоч отримали? — удав, що не зрозумів натяку, сержант.

— А хіба не видно? Ось тут усе написано! — показав лікар собі на лоба.

— Трясця ж твоїй матері… — пробурмотів Кемпбелл.

— Я радий, що ви приїхали сюди, — мовив Чавез. — Хоч і не думав, що скажу таке комусь із вас, рінче.

Сержант знову проігнорував його випад.

— Що буде, якщо кістки на руці так і зростуться? — спитав він.

— Вам буде важко згинати пальці, — стенув плечима лікар. — Що ж до рани в передпліччі — вона серйозніша, ніж ви думаєте. Куля сильно пошкодила кістку та тканини, і може розвинутися інфекція, що призведе до…

— …до того, що я втрачу руку?

Голос Кемпбелла затремтів, і на якийсь момент я побачив його таким, яким він є насправді. Наляканим двадцятирічним хлопчиною. Та це тільки на мить, адже маска вже дуже сильно приросла до його обличчя.

— Ось порошок, який треба засипати в рану, — сказав лікар. — Коли він перетвориться на липку рідину — засиплете ще. Сухий порошок завжди повинен бути в рані.