— Еге ж. Мовляв, подивися це слово в словнику Джонсона — побачиш портрет Ілая.
На якийсь час запала тиша.
— Та мені ж просто захотілося тебе подражнити, — знову заговорила вона. — Якщо ж серйозно, мені просто цікаво. Зважаючи на твою історію життя…
— Та не хворів я ніколи на той сифіліс!
— А я все одно пересплю з тобою, навіть якщо ти брешеш. Я ж кохаю тебе. А із цієї війни ти можеш і не повернутися.
Я навіть не знав, як на це реагувати.
— Скажи щось, — мовила красуня. — Ти мене кохаєш?
— Боже милий! — пробелькотів я.
— Та жартую я, — зітхнула вона. — Піду вже, мабуть…
— Щоб ти знала, я доживу до глибокої старості.
— Ти ж не образився на мене?
— Аж ніяк.
— Може, ти боїшся мого батька?
— Боюся, та не його. Я непокоюся через те, що може статися, якщо ти залишишся.
— Не сумніваюся, що ти хотів би стати моїм першим коханцем. Але для цього тобі треба було б лягти зі мною років на п’ять раніше. Ти ж, певно, чув ту історію…
Мадлен стала рухати стегнами. Її легенька нічна сорочка була надто ненадійною перешкодою для моїх рук… Навіть давши собі волю, я розумів, якої величезної помилки припускаюся: раптом що, відповідатиму за цю ніч своєю головою. Утім мене заспокоювала думка, що Мадлен іще юна й усі її почуття до мене дуже швидко спливуть, як лист за водою.
Ми не змикали очей майже всю ніч, а вранці вона тихенько пішла до своєї кімнати. Я очікував від неї пафосної проповіді про те, що в очах Господніх ми тепер подружня пара. Що вдієш, за тих часів було так заведено: порозважався з дівчиною — одружуйся. Та вона лишень сказала:
— Сьогодні мама з татом їдуть до Сан-Антоніо.
Коли настала ніч, Мадлен, як і минулого разу, стиха прокралася до мене. Щоразу, коли ми кохалися, я підстраховувався.
— Боїшся, що доведеться зі мною одружитися?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Син» автора Філіпп Майєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Філіпп Майєр Син“ на сторінці 218. Приємного читання.