Філіпп Майєр Син

Син

Ілай Мак-каллоу

1852 рік

Одного разу ми з дружиною судді Вілберґера (минуло кілька тижнів відтоді, як вона вмовила мене залишитися) лежали собі голяка на тому ж таки дивані. Я робив це, бо хотів допекти судді, а господиня дому — через ейфорію від лаудануму; негрів своїх вона відіслала до Остіна за якимсь дорученням. Обличчя її було точнісінько таким, як у благородних дам зі старовинних книжок: тонкі риси, бліда й дуже ніжна шкіра. Мабуть, колись чоловіки ладні були битися до смерті за можливість володіти такою красою. І ця жінка, найпевніше, добре це знала — як і те, що часів тих уже не повернеш.

— То скільки тобі років насправді? — спитала вона.

— Дев’ятнадцять.

— Ти ж знаєш, що я через це не припиню з тобою спати. Мені просто хочеться більше про тебе дізнатися.

— Мені сімнадцять.

Жінка пильно подивилася на мене.

— Ну, гаразд — шістнадцять.

— Справді? Чи цифри й надалі зменшуватимуться?

— Справді.

— Чудово. Просто прекрасний вік.

— Та невже?

— Для тебе — так.

Вона замовкла — досить надовго, — і я замислився над тим, як могла така жінка вийти заміж за такого жалюгідного суб’єкта, як Вілберґер. А може, вона його кохає… чи кохала колись? Мені мимоволі згадалися команчі.

— Ти, мабуть, розгнівався на мене? — почувся її голос.

— Та ні… А чому ти не повернулася додому?

— До Англії? Ну, я тут дуже шанована особа, — розсміялася вона. — Звісно ж, я маячню верзу. Але… що мені робити в тій Англії?

— Гадаю, там краще, ніж у Бастропі.

— Може, і краще…

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Син» автора Філіпп Майєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Філіпп Майєр Син“ на сторінці 186. Приємного читання.