Філіпп Майєр Син

Син

— Еге ж. Я вбив цих оленів кілька тижнів тому.

— Мій маленький дикуне!

Її тіло вкривали яскраві сонячні зайчики; вона лежала, широко розкинувши ноги й випроставши руки. Повівав прохолодний вітерець, але камені під нами були теплі. Угорі похитували зеленими гілками кипариси; дуби ще не поспішали розпускати листя, і тому де-не-де можна було побачити клаптик блакитного неба. Така чудова погода була вже місяць поспіль і мала тривати аж до літа. Мені таке життя видавалося досить непоганим.

— Ти коли-небудь до мене спала з іншими чоловіками? — порушив я мовчанку.

— А ти чоловік?

— Гадаю, що так.

— Чоловікам завжди треба це знати.

— А що в цьому дивного?

— Ти хочеш правдивої чи зручної відповіді?

— Правдивої.

— Ти мій перший коханець. І ніколи я ще не почувалася так добре, як під час сексу з тобою.

Я миттю зіп’явся на рівні ноги.

— Пробач, — мовила вона. — Ти ж наполовину команч, і я гадала, що тебе таке не хвилює.

— Так і є…

— То ходи сюди.

Вона поманила мене рукою, і я знову ліг поряд із нею. Ми трохи помовчали, а тоді вона сказала:

— Знаєш, а я іноді так боюся збожеволіти, що ладна віддатися майже будь-кому, аби мені трохи полегшало. Навіть Генрі…

— Козі зрозуміло, що тебе за таке лінчували б.

— За чорношкірого — звичайно. А знаєш, чому він боїться навіть поглянути на мене зайвий раз?

— Та він же… негр.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Син» автора Філіпп Майєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Філіпп Майєр Син“ на сторінці 188. Приємного читання.