— Еге ж. Я вбив цих оленів кілька тижнів тому.
— Мій маленький дикуне!
Її тіло вкривали яскраві сонячні зайчики; вона лежала, широко розкинувши ноги й випроставши руки. Повівав прохолодний вітерець, але камені під нами були теплі. Угорі похитували зеленими гілками кипариси; дуби ще не поспішали розпускати листя, і тому де-не-де можна було побачити клаптик блакитного неба. Така чудова погода була вже місяць поспіль і мала тривати аж до літа. Мені таке життя видавалося досить непоганим.
— Ти коли-небудь до мене спала з іншими чоловіками? — порушив я мовчанку.
— А ти чоловік?
— Гадаю, що так.
— Чоловікам завжди треба це знати.
— А що в цьому дивного?
— Ти хочеш правдивої чи зручної відповіді?
— Правдивої.
— Ти мій перший коханець. І ніколи я ще не почувалася так добре, як під час сексу з тобою.
Я миттю зіп’явся на рівні ноги.
— Пробач, — мовила вона. — Ти ж наполовину команч, і я гадала, що тебе таке не хвилює.
— Так і є…
— То ходи сюди.
Вона поманила мене рукою, і я знову ліг поряд із нею. Ми трохи помовчали, а тоді вона сказала:
— Знаєш, а я іноді так боюся збожеволіти, що ладна віддатися майже будь-кому, аби мені трохи полегшало. Навіть Генрі…
— Козі зрозуміло, що тебе за таке лінчували б.
— За чорношкірого — звичайно. А знаєш, чому він боїться навіть поглянути на мене зайвий раз?
— Та він же… негр.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Син» автора Філіпп Майєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Філіпп Майєр Син“ на сторінці 188. Приємного читання.