Філіпп Майєр Син

Син

Уже під вечір масивний дизель «Каммінс» раптом загув «не своїм голосом», а бурильна колона — підстрибнула й провалилася в діру. А тоді — задрижала, заскрипіла від натуги вся величезна бурова вишка.

— Кепські справи, — мовив Генк.

Потім дизель наче вгамувався, та робітники чогось діловито забігали туди-сюди. Той, хто керував буровою вишкою, притьмом кинувся зі своєї платформи до драбини та зліз чи радше з’їхав донизу. Він промчав повз Джинні до ям із буровим розчином. За якусь мить помпа загуділа гучніше.

Далі жодних змін із буровою установкою начебто не відбувалося. Проте робітники заметушилися ще дужче. Джинні, спираючись на поруччя, спостерігала за ними. І все це здавалося їй кумедним.

Працівник, який прокладав труби, та його помічник сипали в ями з розчином жовтий баритовий порошок. А той, що спустився з вишки, викачував розчин із резервуара.

Тепер і Джинні помітила зміни: труба, що протягом усього дня розмірено відкачувала буровий розчин до вібраційного сита, «кашляла» й плювалася рідиною. Цей розчин утримував бурильну колону в отворі й не давав газу вирватися на поверхню.

Занепокоївшись, вона раптом почула, як щось бахнуло. Відтак побачила фонтан бурового розчину, що забив над талевим блоком. Запахло сіркою; Генк замахав їй рукою.

— Спускайся звідти! — вигукнув він.

— Чого б це?

— Бо зараз усе розвалиться!

Генк одразу ж відвернувся, наче забув про неї. Невже він вважає її малим дівчиськом? Ні, вона не дозволить так до себе ставитися! Їй краще залишитися на місці, інакше… як же вона всьому навчиться? Не годиться сахатися вже найперших труднощів.

— Тікай звідти! — знову крикнув Генк.

Та вона й не поворухнулася. А він тим часом від’єднав бурильну колону й відкинув плашки. Новий фонтан розчину заляпав сукню й туфлі Джинні.

— Ти що — глуха?! — заволав не своїм голосом Генк. — Геть із вишки!

Чоловік, умить опинившись поруч, сильно штовхнув її до сходів. Вона глянула йому в обличчя й уже тоді таки спустилася. Генк знову кудись побіг. Відійшовши на кілька ярдів від вишки, Джинні сіла на камінь, її враз охопив страх (щоправда, вона навіть не знала, чого саме боїться).

«Якщо зараз щось станеться, нехай так і буде, — подумала трохи згодом. — Принаймні тієї миті я буду поряд із Генком».

Минуло ще десять чи п’ятнадцять хвилин, перш ніж труба припинила «кашляти», а розчин — знову плавно потік у ями. Чоловіки, нестримно регочучи, плескали один одного по спині, а тоді зашварґотіли всі разом. Джинні вже знала, що після сильного переляку люди поводяться саме так. Вітер потроху відносив геть численне шмаття від мішків із написом «Бароїд».

Генк жестом наказав мотористові вимкнути двигун, і всі робітники повсідалися біля підсобки. Один із них запалив цигарку, та Генк одразу вихопив її просто з його зубів, а тоді ретельно втоптав попіл у землю.

— У брутального ковбоя гратимешся деінде, — мовив Генк (робітник лише похнюпився), а тоді обернувся до Джинні. — Якщо я кажу тобі забиратися з вишки, треба йти геть. Що тут незрозумілого?

— Так я ж нічого не навчуся, якщо тікатиму за першої-ліпшої небезпеки!

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Син» автора Філіпп Майєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Філіпп Майєр Син“ на сторінці 164. Приємного читання.