Розділ «Філіпп Майєр Син»

— От тільки не треба в пляшку лізти… — почув я нарешті батьків голос.

Та на той час я вже йшов геть, запхавши руки в кишені. Оскільки вони страшенно тремтіли, доки я не дістався великого будинку.

Вирішив зателефонувати Саллі — може, вона проявить здоровий глузд і допоможе вирішити цей конфлікт. Ми з нею впродовж усього місяця не розмовляли (якщо їй треба було сказати мені щось важливе, вона передавала це через Консуелу), тож мій дзвінок став для неї справжньою несподіванкою. Вона сказала, що не збирається повертатися до Мак-Каллоу-Спрінґс, де, мовляв, змарнувала свої кращі роки. Після цього ми трохи побалакали про Чарлза та Ґленна, які досі проходять військовий вишкіл. Нам обом було очевидно, що наші хлопці вже не встигнуть повоювати. Я хотів сказати, що Чарлз буде розчарований через це, та все-таки передумав.

Потім Саллі спитала, чи не чув я про те, що вона провела останні два тижні в Беркширських горах (це в Массачусетсі) з «другом». І чи не тому я й зателефонував… Раптом я все-таки збагнув, що говорити з нею про Марію — найбезглуздіша річ у світі. Я розсердився на себе: мені-бо стало соромно через власні дурість і безпорадність. Саллі відчула це, та зрозуміла все по-своєму: нібито я приревнував її до того «друга». І одразу заговорила примирливим тоном:

— Мені ж так сумно через те, що тебе немає поряд! Якби ти був тут, я почувалася б значно краще.

— У мене багато роботи на ранчо, — пробурчав я.

— То між нами… усе скінчено? — після тривалої паузи запитала вона.

— Гадки не маю.

— Ну, ми ж не разом живемо, і…

— Мені байдуже, чим ти там займаєшся.

— Та я просто запитую. Адже не зовсім розумію, чи закінчилися наші з тобою стосунки.

— Ти можеш робити все, що тобі заманеться.

— Я й так знаю, що тобі начхати на мене, Пітере. І на всіх інших тобі так само начхати, бо всі твої думки завжди були тільки про те, який ти бідний-нещасний. І тобі подобається переконувати себе в цьому.

— Саллі, мені завжди було однаково, чим ти займаєшся. Чому це повинно цікавити мене тепер — я не розумію.

— От ніяк не збагну: і чому це я досі кохаю тебе? Так чи інакше, а кохаю-таки, і хочу, щоб ти про це знав. Ти можеш повернутися до мене будь-якої миті.

— Дуже мило з твого боку, — ото й усе, що я відповів.

Знову запала тиша.

— Слухай, Пітере! — мовила нарешті Саллі. — А що там із тією буровою установкою?

Спустився до кухні, щоб дізнатися, чи скоро буде готова вечеря.

— Ваш батько наказав мені не готувати їжу для Марії, — повідомила Консуела.