Коли ми після всього цього сиділи й пили чай, усі заходилися розпитувати мене про Жовте Волосся — чи то пак, Інґрід Ґетц, як її треба було тепер називати. На той час її вже відвезли до плантації, бо вона сказала, що нездужає (але ж я розумів, у чому тут справа).
— Скажи-но: чи добре ти її знав? — спитав суддя.
— Нас захопили в полон майже одночасно, — відповів я.
— Отже, добре?
— Ну… мабуть.
— А вона справді зберегла свою честь? — поцікавився репортер із «Нью-Йорк Дейлі Таймс».
Я вирішив сказати правду, відплативши в такий спосіб німці за те, що вона під час подорожі скористалася моєю допомогою, а тепер навіть розмовляти зі мною не хоче. Утім я не зміг цього зробити і тому відповів:
— Справді. Її ніхто й пальцем не торкався, бо вона була повноправним членом племені.
— Дивно… — зніяковіло протяг суддя. — Я ще ніколи не чув нічого подібного. Зазвичай-бо команчі використовують полонянок для вдоволення своїх потреб, причому всім племенем. Якщо ж хтось приїжджає до них у гості, то їм також перепадає.
Він кахикнув у кулак і опустив погляд.
— Із нею нічого такого не робили, — я далі обманював. — Узяти її собі за дружину було мрією багатьох наших воїнів, та вона відмовила їм усім. Ця дівчина взагалі остерігалася чоловіків.
Суддя лишень вирячився на мене.
— Думаю, Інґрід була закохана в молодого вождя, який теж кохав її, та загинув у бою з техаською армією. Може, вона нікого до себе не підпускала, бо її серце було розбите.
— Це правда? — озвався репортер. — У неї були якісь стосунки з вождем — інтимні, абощо?
— Ні, — відповів я. — Команчі такого собі не дозволяють.
— Бідолашна дівчина! — мовив він. — Мабуть, вона могла б стати дружиною вождя.
— Мабуть… — промимрив я.
Суддя й далі витріщався на мене — схоже було на те, що йому не зрозуміло, чому саме я влаштовую цей цирк.
— Це чудовий доказ того, що червоношкірі можуть бути шляхетними, якщо тільки цього захочуть, — мовив тим часом репортер із «Дейлі Таймс», красномовно позирнувши на суддю. — А мені ж казали, що такого не буває.
Суддя промовчав.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Син» автора Філіпп Майєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Філіпп Майєр Син“ на сторінці 149. Приємного читання.