Розділ «Філіпп Майєр Син»

Третьої ночі я спитав її:

— Ти не хочеш спати зі мною, бо я з того самого племені, що й індіанці, які ґвалтували тебе? Чи я тобі просто не подобаюся?

— Я не хочу цього робити взагалі ні з ким, а надто — з цими торговцями. Сьогодні «святий Ніколас» зняв переді мною штани, і я побачила, що в нього там усе вкрито якоюсь гидотою.

Четвертої ночі я знову завів своєї:

— То чому ти не хочеш спати саме зі мною?

— Ти повбиваєш цих команчерос, якщо я попрошу тебе про це?

— Авжеж.

— Гаразд, я пересплю з тобою. Але ми не повинні шуміти — вони ж нас почують, і тобі точно доведеться їх повбивати.

— І повбиваю, якщо доведеться.

Я, звичайно, знав, що навряд чи таке зроблю — вони ж не нападатимуть на мене, бо за нас із німкою їм заплатять їхній річний заробіток.

Жовте Волосся пильно подивилася мені в очі. Звісно, вона дуже добре відчувала, що я обманюю.

— Забудь цю розмову, — мовила німка, вибираючись з-під моєї ковдри. — Я. спатиму сама. І нехай мене краще ґвалтуватимуть, аніж зі мною переспить брехун.

— Повернися, — попрохав я. — Обіцяю, що не займатиму тебе. І захищатиму від них.

Більше я навіть розмов про секс із нею не заводив. Лише спитав одного разу, чи не завагітніла вона від когось із індіанців.

— Я вагітніла тричі, — відповіла німка. — Але щоразу робила все, щоб стався викидень.

— Як це?

— Я била себе по животі каменюкою. А ще — голодувала.

— Але ж вони зробили б тебе однією з них, якби ти народила дитину!

— Це було б просто чудово… — протягла вона. — Та не було такої ночі, щоб я не плакала за своєю домівкою.

— Тобі ж уже… нікуди повертатися.