— Того ранку події розвивалися надто швидко.
Вона втупилася поглядом у книжку.
— Я гадаю, нам краще поговорити про це, — вів своє я.
— Для тебе — звісно, краще. Ти ж хочеш, щоб тебе пробачили.
Нічна прохолода наповнювала будинок. Крізь розчинені вікна доносилося гучне совине «Пу-гу!», мирне поскрипування вітряка, і ще — віддалений шум батькової бурової установки. Я сидів мовчки, вслухаючись у всі ці звуки.
— Я піду завтра вранці, — почувся її голос. — Вибач, що я сюди прийшла.
— Гаразд, — одразу ж відчувши полегшення, відповів я.
Сон усе ніяк не йшов до мене. Тривожили передчуття чогось жахливого — так, мабуть, літні люди відчувають зміни погоди. Хотілося єдиного — щоб Марія пішла геть… Сама думка про це вже заспокоювала. Усі мої шляхетні наміри куди й поділися — коли доброта справді потрібна, її знайти не легше, ніж маточне молочко. Мені ввижалося, що ось-ось до будинку вдереться юрба мексиканських повстанців та винесе мене геть, щоб пристрелити, поставивши обличчям до першої-ліпшої глинобитної стіни…
Та це було не те, чого я по-справжньому боявся. У моїй уяві одна за одною з’являлися спотворені картини минулого. Ось ми з Педро сидимо на його терасі та п’ємо солодкий чай, який принесла нам Ана, його донька. Він ковтає, і чай розтікається по його сорочці, а тоді — ллється йому на коліна; я раптом помічаю під його підборіддям діру від кулі. А ось я стою поряд із полковником і Фінеасом: боком — до безкрайнього зеленого пасовиська (повітря наповнене ароматом акації; усі кущі навколо нас цвітуть золотистими квіточками), а обличчям — до старого в’яза… Під деревом — вершник, на шиї в якого — зашморг. Усі чекають чогось від мене, однак я стою на місці, неспроможний зважитися на таке, — хоча це, начебто, і просто зробити. Нарешті Фінеас б’є коня долонею по крупу; тварина біжить геть, і зашморг затягується на шиї нещасного. Він крутиться в повітрі, вимахуючи ногами в пошуках опори. Та її немає…
Так, я відчував себе нікчемою. І заздрив Фінеасові. Але все одно не зміг і не зможу зробити цього — хай би скільки разів полковник давав мені таку можливість. Намагатися в такий спосіб загартувати мій дух — було, є і буде марнуванням часу.
Я розплющив очі, відчувши, що змерз. Певно, настала вже друга чи третя година ночі. Вітер гуляв по всьому будинку, доносячи до мого слуху поскрипування вітряків та підвивання койотів. Я подумав чомусь про те, як бігає по колу загнане в пастку оленя; підійшов до вікна й задивився на пасовиська, осяяні місячними променями. Видно все було дуже добре — мабуть, миль десять наших земель (усе, усе — наше!) розстилалося в мене перед очима.
Одягнувшись, я попрямував коридором до західного крила будинку, намагаючись не тупати ногами. Наче йшов на любовне побачення, про яке ніхто не повинен був знати… хоча ми з Марією були в усьому будинку самі-самісінькі. Я знав, що з рота в мене тхне, обличчя й волосся — немиті, а тіло — пропахло застарілим потом. Але все одно йшов коридором — та ні, прокрадався, наче злодій. Злодій у власному будинку! Я йшов і йшов, минаючи старовинні мармурові погруддя й зображення античних руїн… ось — іще один портрет моєї матері, а це — двері кімнат Ґленна, Піта й Чарлза… нарешті — знайшов! За дверима однієї з кімнат почувся шум вентилятора, тож я тихенько постукав.
Жодної реакції. Я постукав іще раз, почекав, а тоді — постукав утретє. Знову — тиша. Відчинивши двері, я побачив, що світло в кімнаті не горить, а ліжко — порожнє. Але зім’ята постіль свідчила про те, що Марія була тут. Підійшовши до вікна, я побачив її — на самісінькому краєчку даху тераси.
— Спускайся! — гукнув я.
Марія й не поворухнулася; я помітив, що вдягнена вона була в нічну сорочку — мабуть, Консуела позичила. Може, вона ходить уві сні?
— Спустися до мене! — повторив я.
— Якщо хочеш убити мене — будь ласка, — мовила жінка. — Але в ліжко з тобою я не ляжу.
— Не йди!
— Imposible.
— Ти ще надто слабка. Залишайся!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Син» автора Філіпп Майєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Філіпп Майєр Син“ на сторінці 141. Приємного читання.