Аж тут він, на якусь мить стиснувши її руку у своїй, мовив:
— Не переймайтеся. Щоб ви знали, я такий самий.
Цілісінький день вони їздили туди-сюди територією ранчо. Генк час від часу різко гальмував, а тоді вискакував із машини та вилазив на дах кабіни.
— Що ви шукаєте? — нарешті поцікавилася Джинні.
— Вертикальне оголення породи. Та тут хіба щось угледиш… І звідки вони беруться — ці кляті чагарники?
— Вони ростуть скрізь.
— То я ж про те й кажу.
— Ні, я маю на увазі — не тільки на території нашого ранчо.
— Ще й бінокля свого забув, — пробурчав він, далі зосереджено роздивляючись місцевість. — А ви дуже чутлива людина, як на землевласника.
Вона промовчала.
— Принаймні тут у вас — непогані дороги, — заговорив Генк після паузи. — Кожен другий раз, коли я бурив свердловини в Техасі, мені доводилося ще й розчищати по три милі чагарників.
— Я вважаю, нам треба бурити біля тих ділянок, де хазяйнують «Гамбл Ойл».
— Ідея непогана, — протяг він. — От тільки вони викачують звідти нафту вже двадцять п’ять років. І якщо ми щось біля них знайдемо — вони одразу ж усю увагу зосередять на тих старих свердловинах. І, можливо, добуватимуть звідти ще більше нафти, а відтак ваш дядечко неабияк розлютиться на мене.
— То ви пропонуєте бурити будь-де?
— Ви, здається, казали, що тямите в конях?
— Авжеж.
— Так-от, я — так само розуміюся на свердловинах…
— …і тому вам удалося отримати роботу в мого дядька.
— Ми тут дещо підірвемо, — осміхнувся він, — щоб спростити завдання.
— Це ж чималі витрати, як я розумію.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Син» автора Філіпп Майєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Філіпп Майєр Син“ на сторінці 136. Приємного читання.