Філіпп Майєр Син

Син

Ні, не треба тягати із собою рушницю. Необхідно оточити себе стіною, що завжди сховає від небезпеки, — стіною з людей, які працювали на батька, а тепер працюють на неї й готові захищати її.

Салліван і вакуерос обов’язково знатимуть, що робити. Тож треба розповісти їм усе негайно — доки вона не розгубила своєї рішучості. Може, той суб’єкт був не таким уже й виродком, і, може, вона його просто неправильно зрозуміла. Але як іще їй, молодій дівчині, було розуміти таку поведінку?

«Ти була тут сама-самісінька, і він чіплявся до тебе!» — подумки нагадала вона собі.

Тож він обов’язково повинен заплатити за це. Не життям, але… коротше кажучи, його потрібно якось покарати, навіть Джонас погодився б із цим. Як саме — вона не знала, та їй було байдуже. Ураз згадався дотик його бридкої руки. Ось вона вже вибігає за двері. Г’юґо саме оголосив, що вечеря готова, та їй зараз не до того.

Розділ 24

Щоденники Пітера Мак-Каллоу

25 березня 1917 року

Знову панує посуха, та ціни на м’ясо не падають через війну. Сьогодні всю ніч уявляв зелену, квітучу землю зі свого дитинства, а може, зі своїх мрій. І, відсунувши важкі штори, мимоволі сподівався побачити її за вікном. Але побачив те, що й завжди: біля будинку ще росте трава, а далі — лише чагарники й білі вапняні прогалини. Мій батько має рацію — цю землю сплюндровано навіки, причому за життя одного-єдиного покоління.

Не сидиться полковникові на місці — ось, наприклад, нещодавно став наймати агентів, щоб приманити сюди північних фермерів. Ці агенти показуватимуть довірливим янкі наші найкращі ферми, які активно зрошуються, і найкращі будинки (такі, як наш). А тоді підсовуватимуть їм шматки сплюндрованої, безплідної землі за ціну, у п’ятсот разів більшу, ніж та, яку платили за них нинішні власники. Мені ж полковник звелів не плутатися в нього та його приятелів під ногами.

Два місяці мій батько поливав наше брудне подвір’я водою з резервуарів. І ось тепер у нас є газон. А ще — на струмку, що протікає Евереттовим пасовиськом, спорудили греблю для зрошення тих ділянок землі, які видно з нашої тераси. Айк Рейнолдс одного разу прийшов, щоб спитати, куди це поділася вода з його землі. Та полковник примудрився переконати його в тому, що так треба.

Струмки в Каррізо — і ті майже висохли; кажуть, через те, що багато води йде на зрошення земельних ділянок. Висихає водойма за водоймою, і вся планета, здається, перетворюється на пустелю. Так ми, люди, скоро вимремо, і замість нас на Землі пануватиме якийсь інший вид. А якщо люди знову з’являться… а чому б і ні? Я, мабуть, поквапився народитися на цей світ — потрібно було почекати з тисячу років або ж і з десять тисяч. Повинні ж урешті-решт настати часи, коли мого батька й подібних до нього вважатимуть кимсь на кшталт стародавніх римлян, які згодовували християн голодним левам.

6 квітня 1917 року

Почув, як Чарлз, Ґленн і полковник розмовляли сьогодні ввечері у вітальні, та одразу ж замовкли, коли побачили мене (звісно ж, я пішов із кімнати). Минають роки й десятиліття, утім нічого не змінюється — полковника без слів розуміє хто завгодно, лише не я. Сьогодні Вілсон оголосив війну Німеччині.

9 квітня 1917 року

Чарлз і Ґленн, підійшовши до мене, сказали, що вони обидва вирішили піти на війну. Я відповів, що краще почекати до кінця року, коли буде легше знайти робітників, які замінять їх на ранчо. Та не переконав, звісно.

— У нас що — грошей немає, щоб когось найняти? — тільки й мовив Чарлі.

Саллі весь день провела в своїй кімнаті, не в змозі підвестися з ліжка.

Мої сини не могли вибрати собі гіршої нагоди піти на війну, ніж ця. Кулемети, снаряди вагою в півтонни. Я завжди вважав, що після колонізації Америки європейці повернулися до кам’яного віку. Утім, найпевніше, вони й не вибиралися із цієї епохи. Сімсот тисяч загиблих — і це тільки під Верденом. Що нам потрібно — то ще один льодовиковий період, який запроторив би всіх нас до океанського дна. Тоді б Господь зміг розпочати все спочатку.

12 квітня 1917 року

Наші сини поїхали сьогодні потягом до Сан-Антоніо, а Саллі пакує речі, щоб переїхати жити до своїх родичів у Далласі.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Син» автора Філіпп Майєр на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Філіпп Майєр Син“ на сторінці 113. Приємного читання.