Розділ «Нездоланний»

– З вами все чудово. Одягайтеся.

– Ви певні?

Вона кивнула і замкнула двері зсередини, начепивши на них ланцюжок. Він відніс свої речі до ванної, де зняв старий одяг та вдягнув новий. Він поклав револьвер до однієї кишені, зубну щітку до іншої, а ще взяв із собою готівку, банківську картку та паспорт. Він скрутив свої старі речі та запхав їх до сміттєвого відра. Тоді він поглянув на себе в дзеркало і пригладив волосся пальцями. Готово.

Ченґ покликала його з-за дверей:

– Ричере, вони підіймаються сходами.

– Хто?

– Приблизно десять хлопців. Ціла делегація.

Він чув, як вона відступила назад. Він почув стукіт у двері, розлючений та нетерплячий. Він вийшов із ванної і цієї миті почув, як клацнув замок та задзеленчав ланцюжок. Він побачив чиїсь обриси за вікном: на доріжці стояла група чоловіків, деякі з них дивилися крізь скло. Ченґ запитала:

– Що нам робити?

– Те, що робили і раніше, – відповів Ричер. – Вирушимо в дорогу.

Він підійшов до дверей та відчепив ланцюжок. Тоді він узявся за ручку дверей.

– Ви готові? – запитав він.

Ченґ відповіла:

– Завжди готова.

Він відчинив двері. На якусь мить зчинилась паніка, а тоді чоловік, який стояв попереду, зробив непевний крок уперед. Ричер торкнувся своєю долонею грудей чолов’яги та відштовхнув його назад, аж ніяк не ніжним рухом.

Він запитав:

– Що вам треба?

Чоловік здійнявся на ноги та відповів:

– Час виїзду було змінено.

– На котру годину?