Розділ «Четвертий день Каравалу»

«Будуть такі, що змусять вас сумніватися у власному здоровому глузді», — пригадала Скарлет. Одначе це краще, ніж зустріч із батьком.

Вона заплющила очі і прислухалась. Ліворуч вітер гуляв по стіні. Праворуч дзюрчала вода. А між ними линули вдалечині великі важки кроки. Джуліан!

Вона швидко побігла, покладаючись на впевнені сліди його черевиків, що вказували їй шлях. Здавалося, вони ставали гучнішими. Стало прохолодніше.

Кроки не зупинились.

А потім і зовсім зникли.

Струмінь прохолодного протягу лизнув її потилицю. Настрашена Скарлет рвучко обернулась — їй здалося, що хтось стояв позаду, але в тунелі було порожньо, лише цегла потьмяніла. Скарлет побігла швидше й раптом об щось перечепилась і мало не полетіла шкереберть. Вхопившись за вологу стіну, вона намагалася відновити рівновагу. Й побачила те, об що перечепилась.

Людська рука.

Жовч підступила до горла. Їдюча й різка.

П’ять татуйованих пальців витягнулись, ніби намагались дотягнутись до неї. Скарлет ледь погамувала крик. Поглянула вниз по коридору й побачила понівечене мертве тіло Данте і Джуліана, який стояв над ним.

23

карлет намагалась переконати себе, що марить. Тунелі намагались перетворити її на божевільну. Повторювала, що трупний запах несправжній. Рука не була кінцівкою Данте, вона належала комусь іншому. Але навіть якщо тіло вкрали, а татуювання вибили для гри, решта тіла Данте безпомилково належала йому. Бліда шкіра, нахил голови, що ледь трималась на його закривавленій шиї.

Джуліан різко поглянув на неї:

— Ягідко, усе геть не так, як виглядає...

Скарлет спробувала втекти, проте він був швидший. Ривком миттєво її схопив, стиснувши однією рукою перед грудьми, а другою талію.

— Відпусти мене, — пручалася Скарлет.

— Припини! Ці тунелі лише підсилюють страх. Не дозволь паніці взяти над тобою верх. Клянусь, ми з Данте працювали разом. Якщо ти перестанеш мене лупцювати, я це доведу, — Джуліан стиснув її міцніше, заламавши руки за спину. — Я був мертвий минулої доби. Невже ти думаєш, я його вбив?

Якщо Джуліан Легенда, він міг найняти будь-кого, щоб убити Данте.

— Чому ти тоді прикидався, що не знаєш його, якщо ви працювали разом?

— Бо боялись, що станеться щось на кшталт цього. Ми знали, що Легенда впізнає Данте та Валентину з минулої гри, а оскільки минулої гри я був глядачем, то був впевнений, що Легенда мене не знає. Нам здавалося розумним тримати це партнерство у таємниці, аби Легенда не довідався справжню причину перебування Данте.

Джуліан витріщався на мертве тіло Данте. Емоцій на обличчі не було. Це не був погляд людини, котра щойно знайшла вбитого друга. Той самий погляд, що й під час похорону. Легенда.