Розділ «Четвертий день Каравалу»

— Що це? — Джуліан різко звів брови.

— Ще одна сукня з крамниці, — з полегшенням розсміялась Скарлет. Дівчина сказала, що її доставлять через два дні. Але щось із вбранням було не так. Скарлет пам’ятала його іншим. Ця ж сукня була біла-білісінька, наче весільна.

26

давалося, сукня глузувала над нею. Без рукавів, з глибоким серцеподібним вирізом. Чарівним вбрання важко було назвати. Воно було надто відкрите в порівнянні з тим, що Скарлет обрала у крамниці.

Кремові ґудзики виблискували, як слонова кістка. На дні коробки Скарлет знайшла маленьку записку, прикріплену до зламаної шпильки.

«Мабуть, відпала від сукні» — подумала Скарлет.

З одного боку був зображений циліндр, а на другому написано:

— Хто такий «Д»? — запитав Джуліан.

— Здається, хтось хоче мене змусити думати, що це від Донателли, — але Скарлет знала, що цей подарунок не від сестри. Насмішки з весільною сукнею могла собі дозволити лише одна особа, та й циліндр на записці вказував лишень на Легенду. Невидимі павуки пробігли по шкірі. Зовсім протилежні почуття, ніж ті яскраві кольори від його першого листа.

— Гадаю, це п’ята підказка.

— Чому ти так вважаєш? — скривився Джуліан.

— А чим ще це може бути? — Скарлет дістала записку з підказками.

— Бачиш, я вже розгадала чотири підказки, — зауважила Скарлет, — Лишилась тільки п’ята.

— А до чого тут це? — поцікавився Джуліан, дивлячись на сукню так, ніби вона була обшита не ґудзиками, а чимсь непристойним.

І Скарлет осінило: ґудзики та циліндр були символами.

— Відомо ж бо, що Легенда дуже любить циліндри, а на ґудзики я натрапляла впродовж усієї гри, — пояснювала Скарлет. — Тоді я ще не розуміла, що вони щось означають. Але побачивши сукню, всуціль обшиту ґудзиками, я майже на всі сто відсотків упевнена, що таки означають. Коли я купувала сукні, неподалік крамниці помітила стежку, вистелену ґудзиками, яка вела до крамнички капелюшків та шкіргалантереї у формі циліндра.

— І досі не розумію, що це може означати, — Джуліан ще раз пробігся очима по аркуші з підказками. — «А для п’ятої варто ризикнути». Яким чином це стосується крамниці?

— Не знаю, гадаю, саме у цьому й полягає ризик. Можливо, це виклик від Легенди, і ми мусимо піти до крамниці капелюшків й пройти ще одне випробовування, — Скарлет не була цілковито впевнена у правильності своїх слів, адже не раз тут переконувалася, що хоч як намагалась логічно мислити на грі, далеко не все їй вдавалося передбачити. Часом її надмірна обережність не захищала, а лиш сповільнювала гру.

А от Джуліан, здавалося, не поділяв її рішучості. На його обличчі було написано, що йому кортить перекинути її через плече, кудись віднести і заховати від решти світу.

— Менш ніж за годину сяде сонце, — твердо мовила Скарлет.