Розділ «Острів Трісда»

Можливо, зникнення матері дівчатка сприйняли б не так болісно, коли б вона хоча б попрощалась — написала записку, або хоч якось натякнула, куди ділась і з якої причини. Але Палома зникла й нічого по собі не лишила. Зникла, як зірка з неба, що розсипалась на пил, і нічого не змінилось довкола, хіба поменшало світла.

Скарлет навіть думала, що батько винен у зникненні мами, та коли все сталося, Драґна оскаженів. Під час її пошуків він поставив на ноги весь острів. Губернаторова варта прочісувала місто під приводом пошуку злочинця, адже батько не хотів, щоб люди довідалися про втечу його дружини. Її могли викрасти, але не залишилося жодного сліду боротьби, та й не було жодного повідомлення про викуп. Залишалося одне: мама покинула сім’ю з власної волі, і від цього на серці ставало ще тяжче.

Однак Скарлет завжди згадувала матір як неймовірну жінку: життєрадісну, добру й усміхнену, з уст якої лилися тільки солодкі слова. Коли мама була на Трісді, світ Скарлет був сповнений радості, а батько був значно добрішим. До зникнення Паломи губернатор Драґна ніколи не поводився жорстоко з дочками.

Після зникнення матері бабуся стала більше приділяти уваги дівчатам, хоч її не можна було назвати добросердою жінкою. Скарлет завше відчувала, що насправді бабуся не любила малих дітей, але історії вона розповідала пречудові. Бабуся заворожила дівчаток історіями про Каравал, місце, де жила магія. Скарлет усім серцем полюбила Каравал. Вона вірила, що як Легенда та його артисти завітають до острова Трісда, вони принаймні на кілька днів зможуть її ощасливити.

У ті миті мрій Скарлет ловила себе на думці, що прагне не лишень відчуття щастя, вона мріє про магію. Перш ніж назавжди захряснути двері перед своїми фантазіями, вона мріяла бодай день насолодитися Каравалом і погуляти по приватному острові Легенди.

Одначе до весілля Скарлет лишився тиждень. Не надто підходящий час для дитячих витівок. Телла перевернула усе догори дном у кімнаті Скарлет. Джуліан сказав, що вона додумалася навіть лишити записку про викуп. Та зрештою батько розкриє цей обман. Зостатись тут — найгірший варіант з можливих.

А може, залишитися з Теллою бодай на перший день Каравалу? Вони ж устигнуть повернутись до весілля. Якщо це вдасться, батько навряд чи довідається правду. За добу перебування тут їм нічого не загрожує. Батько ніколи не здогадається, де вони насправді були з Теллою.

— Час добігає кінця, ягідко.

Вже майже розтанув серпанок, що огортав острів, відкривши смужку острова. Скарлет побачила попереду щось пухке й біле, що здаля скидалося на цукрову глазур. Вона майже уявила, як Телла біжить по цій білині й благає її зостатись, занурює в неї пальці, ніби хоче переконатися, чи справді воно таке солодке, яким видається на перший погляд.

— А як погоджуся, обіцяєш, що не заважатимеш мені покинути острів, коли раптом я вирішу повернутися до Трісди з Теллою?

— Слово честі, — Джуліан поклав руку на серце.

Скарлет сумнівалася, чи знав Джуліан, що таке честь.

Однак вона була певна, що тільки-но він потрапить на Каравал, то в будь-якому разі втратить до них інтерес.

— Що ж, веслуй далі, але не бризкайся.

Краєчки його губ вигнулись. Джуліан знову занурив весла і враз Скарлет відчула крижану воду під ногами.

— Я ж поросила не бризкати на мене!

— Це не я, — Джуліан змахнув веслами. І хоча тепер він орудував ними обережніше, вода повністю покрила п’яти Скарлет. Враз стало холодніше, ніж на зимному узбережжі Трісди.

— Здається, у човні пробоїна.

— Вмієш плавати? — Джуліан чортихнувся, а тимчасом вода вже сягала щиколоток.

— Я живу на острові. Звісно, вмію.