Розділ «Два: Комерція »

— Він був письменником,— сказав Пфефферкорн.— Писав трилери.

— Чолов’яга не опублікував жодної книжки, яку б сам вигадав,— заперечив Сейворі.— Ми все йому давали. Вільям де Валле був ідеальною вигадкою, і під цим я маю на увазі, що ми всі добре попрацювали, створюючи цей образ, включаючи Білла. Він був нашим скарбом, і результат був вартий тисяч людино-годин і мільйонів доларів. Ти навіть уявити не можеш, як нас засмутило його зникнення.

— Навіть не уявляю, про що ви,— сказав Пфефферкорн.

— Кожен роман про Діка Стаппа містив зашифровані вказівки для оперативників на ворожій території, де звичні засоби передачі не працюють.

— Усе одно не розумію.

— Шифр,— кинув Сейворі.

— Шифр?

— Шифр.

— Білл писав з використанням шифру?

— Та я ж кажу тобі, що нічого він не писав. Хлопці писали.

— Що за хлопці?

— О! Хлопці з великої літери.

— Хто вони такі?

— Не важливо.

— Не важливо, але вони заслуговують на велику літеру?

— Усю інформацію отримаєш, коли буде потрібно.

— Мені не потрібно.

— От бачиш!

Вони замовкли. Пфефферкорн звів очі до стелі.

— Що? — поцікавився Сейворі.