Розділ «Два: Комерція »

«Зустрінься зі мною.

Л. Сейворі»

Пфефферкорн аж здригнувся, пригадавши Біллова агента з великою поцяткованою головою. Номера телефону в записці не було. Та й часу зустрічі Сейворі не призначив. Чи означає це, що Пфефферкорн може заявитися за згаданою адресою, коли йому заманеться? Чому Сейворі впевнений, що він приїде? Дуже дивна — й офіціозна — манера призначати зустріч. Чорт, подумав Пфефферкорн. Він і не збирається задовольняти цю забаганку. Тут він поглянув на згорнуті сторінки. І одразу все зрозумів.

Глава сорок перша

фіс Люціана Сейворі був розташований у центрі міста, неподалік від офісу агента Пфефферкорна. Наступного дня Пфефферкорн вийшов з автобуса, і його мало не збив з ніг порив вітру, що з подвоєною силою проривався між будинками. Він квапливо увійшов до вестибюлю, знайшов прізвище Сейворі в переліку офісів і піднявся ліфтом у пентхауз.

На цьому поверсі містилися й інші офіси, і Пфефферкорн очікував, що його зустрінуть кілька секретарок. На його подив, до нього вийшов сам Сейворі.

— Дуже вчасно, чорт забирай,— сказав Сейворі.— Заходь.

Пфефферкорн увійшов до величезної кімнати, ідеально бежевого кольору, майже порожню. Два бежевих стільці стояли по обидва боки бежевого столу. Вздовж бежевої стіни вишикувалися бежеві шафи. Від такої кольорової гами йому здалося, що його розмазали по стіні.

— Я б спочатку зателефонував,— сказав Пфефферкорн,— але ви не лишили номера.

— У мене немає номера,— сказав Сейворі.

Вигляд у нього був такий самий, як і на похороні.

Пфефферкорн припускав, що хтось інший у такому похилому віці був би більш поношеним і втомленим. Але Сейворі нагадував живу скам’янілість. Він зайшов за стіл і сів.

— Я так розумію, що ти врешті-решт помудрішав.

— Ви не лишили мені вибору.

Сейворі посміхнувся.

Пфефферкорн опустився на стілець. Він витяг сторінки і поклав на стіл. На першій було написано:

Гра тіней

Детективний роман

Вільяма де Валле

— Дещо ти виправив дуже вдало,— сказав Сейворі.— Визнаю.