Розділ «Два: Комерція »

— Де камери?

— Немає.

Пфефферкорн підвівся.

— Коли вискочить телевізійна команда?

— Сядь.

Пфефферкорн пройшовся кімнатою.

— Ха-ха,— сказав він, звертаючись до стіни.— Дуже смішно.

— Ми маємо багато чого обговорити, Арті. Сядь. Утім, не сідай, якщо не хочеш. Мені байдуже. Але ми гаємо час.

— Я вам не вірю.

Сейворі знизав плечима.

— Не вірю жодному слову,— заявив Пфефферкорн.— Як таке може бути? Відкрито розказувати про секрети? Абсурд.

— Саме тому дуже важко відстежити. Спробуй послати електронного листа до Північної Кореї, подивимось, як далеко ти зможеш зайти. Але розкручений трилер зробить свою справу краще за все інше. Він був не один, май на увазі. Ми годуємо більшість американських авторів блокбастерів. Усі книжки зі сріблястими літерами — наша робота.

— Але...— розгублений Пфефферкорн удався до останнього аргументу: — Чи не краще звернутися до кіно?

Сейворі зітхнув, немов Пфефферкорн виявився геть тупим.

— Господи,— прошепотів він.— І вони теж?

— Якщо тобі здається, що зараз у тебе кепські справи, уяви, що було б, якби ми дозволили тобі підписати контракт на фільм. Нам і так доведеться попрацювати.

— Не розумію вас.

— Що тобі відомо про Злабію? — запитав Сейворі.

Глава сорок третя

фефферкорн розказав що знав.