— Дякую,— відповів Пфефферкорн.
— Гарна назва.
— То ваша ідея.
— Тобі вистачило глузду нею скористатися.
Вони помовчали.
— Ти гадав, що я не дізнаюся? — запитав Сейворі.
— Я думав, що існує лише один примірник.
— Чому це, в біса, ти так вирішив?
— Карлотта сказала, що він ніколи не показував незакінчену роботу.
— То, мабуть, їй не показував.
Пфефферкорн не відповів.
— А тоді ти вирішив піти ще далі й скористатися моєю назвою? Немов сам хотів привернути мою увагу.
Пфефферкорн знизав плечима.
— Може, і хотів.
— О! — сказав Сейворі.— Розумію. Це був крик про допомогу. Ти хотів, щоб тебе спіймали.
— Точно,— погодився Пфефферкорн.
— Щось на кшталт фройдовської штучки. «Відшльопайте мене».
— Можливо.
— Це одна теорія,— сказав Сейворі.— Проте я маю власну. Хочеш почути? Ось вона. Ти ні про що із цього не подумав, бо ти лінивий жадібний сучий син, ще й погано організований.
Знову запала тиша.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Чтиво» автора Джессі Келлерман на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Два: Комерція “ на сторінці 26. Приємного читання.