— Гони, Кельпі! Гони, красуне! Гони, скільки сил є!
Ворона кобила заіржала голосно, витягаючи шию в карколомному чвалі. Гравій градом летів з-під копит, хоча здавалося, що копита ледь торкаються землі.
* * *Бонгарт потягнувся ліниво, скриплячи шкіряним кубраком, поволі натягнув і старанно розправив лосині рукавички.
— Як так? — скривився. — Хочете мене вбити? А за що?
— А за Мухоморця, щоби далеко не шукати, — відповів Кейлі.
— І для забави, — додала Іскра.
— І для святого спокою, — докинув Реф.
— Аааа, — повільно промовив Бонгарт. — Це про те йдеться! А як пообіцяю, що вам спокій дам, то облишите мене?
— Ні, ти, песе сивий, не облишимо, — чарівно усміхнулася Містле. — Ми тебе знаємо. Відаємо, що не даруєш нам, що будеш нашим слідом волоктися і чекати на оказію, аби пхнути нас у спину. Виходь!
— Помалу, помалу. — Бонгарт усміхнувся, зловороже розтягуючи губи під сивими вусами. — Затанцювати ми завжди встигнемо, чого його підганяти. Спершу складу вам пропозицію, Щури. Дозволю вам вибрати, що ви за вашою волею зробите.
— Що ти там, старий гриб, бурмочеш? — крикнув Кейлі, горблячись. — Чіткіше кажи!
Бонгарт покивав та почухав стегно.
— Нагорода за вас є, Щури. Чимала. А жити треба.
Іскра форкнула, наче лісовий кіт. Бонгарт схрестив руки на грудях, приймаючи меч на згин ліктя.
— Чимала нагорода, — повторив, — є за мертвих, а за живих трохи більша. Мені-то, скажемо чесно, все єдино. Нічого до вас особисто не маю. Ще вчора думав, що уконтропуплю вас так просто, заради втіхи й розваги, але ви самі прийшли, заощадили мені сил, тож у серце мене тим торкнули. Тож дозволю вам обрати. Як бажаєте, аби я вас узяв: по-доброму чи по-злому?
М’язи на щелепах Кейлі заграли. Містле схилилася для стрибка. Ґіселер схопив її за плече.
— Хоче він нас розлютити, — просичав. — Дозволь каналії балакати.
Бонгарт пирхнув.
— Ну, — повторив. — По-доброму чи по-злому? Я оте перше раджу. Бо знаєте: по-доброму значно, значно менше болить.
Щури, як за командою, дістали зброю. Ґіселер махнув клинком навхрест, завмер у фехтувальній позі. Містле соковито сплюнула на землю.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вежа Ластівки. Відьмак. Книга 6» автора Сапковський А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 2“ на сторінці 20. Приємного читання.