Розділ 4

Коли він забіг на галерею і в коридор, там тривав бій. Кілька бандитів у сірих кубраках обезвладнювали поваленого на землю невисокого чародія. Обезвладненням керував Дійкстра, шеф розвідки Візіміра, короля Реданії. Раніше, ніж Ґеральт зумів щось зробити, його теж обезвладнили — двоє інших сірих убивців приперли його до стіни, а третій приставив йому до грудей тризубе вістря корсеки[7].

Усі бандити мали на грудях ринграфи з реданським орлом.

— Це зветься «влізти в гівно», — тихо пояснив Дійкстра, наблизившись. — А ти, відьмаче, маєш, схоже, справжній талант до такого влізання. Стій спокійно й намагайся не привернути до себе нічиєї уваги.

Реданці нарешті обезвладнили невисокого чародія і підняли його, тримаючи за руки. Був то Артауд Терранова, член Капітулу.

Світло, яке дозволяло бачити подробиці, било з кулі, що висіла над головою Кейри Мец, чародійки, із якою Ґеральт балакав увечері на банкеті. Він ледь упізнав її — вона змінила вільні хвилі тюлю на суворий чоловічий наряд, а при боці мала кинджал.

— Закуйте його, — скомандувала вона коротко. У долоні її дзенькнули кайдани, виконані з блакитного металу.

— Не смій надягати на мене оте! — крикнув Терранова. — Не смій, Мец! Я — член Капітулу!

— Був. А тепер ти звичайний зрадник. І ставитимуться до тебе, як до зрадника.

— А ти — паршива дівка, яка…

Кейра відступила на крок, трохи гойднулася у стегнах і з усієї сили вдарила його кулаком в обличчя. Голова чародія відскочила назад так, що на мить Ґеральту здалося, що вона відірветься від тулуба. Терранова обвис на руках людей, які його тримали, з носа й губів його потекла кров. Чародійка другого удару не завдала, хоча руку занесла. Відьмак помітив латунний блиск кастету на її пальцях. Не здивувався. Кейра була мініатюрної статури, удар такий не міг бути нанесеним голою рукою.

Він не ворухнувся. Бандити тримали його міцно, а шип корсеки колов у груди. Ґеральт не був упевненим, чи ворухнувся б, якби був вільним. І чи знав би, що робити.

Реданці замкнули окови на викручених за спину руках чародія. Терранова закричав, забився, зігнувся, захарчав у нудотному рефлексі. Ґеральт уже знав, з чого зроблені кайдани. Був це сплав заліза й двімериту, рідкісного мінералу, чиї властивості полягали в придушенні магічних здібностей. Таке придушення супроводжували досить прикрі для магів побічні ефекти.

Кейра Мец підвела голову, відгортаючи волосся з чола. І тоді його побачила.

— Що, до ясної холери, тут робить він? Звідки він тут узявся?

— Вліз, — спокійно відповів Дійкстра. — Він має талант влазити. Що я маю з ним зробити?

Кейра спохмурніла, кілька разів тупнула підбором високого чобота.

— Пильнуй його. Зараз я не маю часу.

Швидко відійшла, за нею пішли реданці, поволікши Терранову. Куля світла попливла за чародійкою, але вже настав світанок, швидко світлішало. На знак Дійкстри бандити відпустили Ґеральта. Шпигун наблизився і подивився відьмакові в очі.

— Зберігай цілковитий спокій.

— Що тут діється? Що воно…