Розділ «Ясміна Реза Божество різанини»

АННЕТ: У кого астма?

ВЕРОНІК: У нашого сина.

МІШЕЛЬ: Проте гидотного хом’яка ми тримали.

АННЕТ: А й справді, тварин тримати не радять, якщо в когось астма.

МІШЕЛЬ: Атож, не радять!

АННЕТ: Навіть рибки можуть бути протипоказані.

ВЕРОНІК: Я що, повинна вислуховувати ці нісенітниці? (Вириває короб із рук Мішеля і закриває його зі стуком.) Даруйте, але, певно, я тут єдина, хто не бачить речей з «приємною об’єктивністю»! І, до речі, я давно не почувалася такою нещасною. Напевно, це найбільш нещасливий день у моєму житті.

МІШЕЛЬ: Це тому, що ти випила.

ВЕРОНІК: Мішелю, кожне твоє слово пригнічує мене! Я не вживаю алкоголю. Випила хіба краплю гидотного рому, який ти розхвалюєш тут, мов плащаницю у церкві. Ні, я не п’ю і зараз гірко шкодую про це. Краще було би за першої ж нагоди забуватись у келишку…

АННЕТ: Мій чоловік також почувається нещасливим. Погляньте. Його аж скрутило. Мов побитий пес край шляху. Певно, в його житті це також найбільш нещасливий день.

АЛЕН: Саме так.

АННЕТ: Мені дуже шкода, цуцику мій.

Мішель вмикає фен і сушить деталі мобільника.

ВЕРОНІК: Та вимкни ти вже цей фен! Телефона не повернеш.

Дзвонить телефон у квартирі.

МІШЕЛЬ: Так!.. Мамо, я ж сказав: ми зайняті… Бо цей препарат може тебе вбити! Це отрута!.. Зараз тобі все пояснять… (Передає слухавку Аленові.) Скажіть їй.

АЛЕН: Сказати їй що?

МІШЕЛЬ: Усе, що вам відомо про цю гидоту!

АЛЕН: Добрий день, мадам! Як вам ведеться?..

АННЕТ: Що він може сказати? Він же нічого не знає!