Розділ «Ясміна Реза Божество різанини»

АННЕТ: Чому ти дозволяєш їм називати нашого сина катом? Ми прийшли до них, аби все владнати, а нас ображають, читають нотації про якесь всесвітнє братерство. Слухайте, здається, наш син мав рацію, коли загилив вашому по зубах! І ще — мені байдуже до ваших розхвалених прав людини!

МІШЕЛЬ: Ти диви: трохи алкоголю — і машкара спала! Куди й поділася люб’язна розважлива пані, така начебто мила…

ВЕРОНІК: А я казала! Від самого початку казала!

АЛЕН: Що ви казали?

ВЕРОНІК: Що вона наскрізь фальшива. Ця жінка — фальшивка. І мені дуже шкода.

АННЕТ (скорботно): Ха-ха-ха!..

АЛЕН: Коли ви це казали?

ВЕРОНІК: Коли ви були у ванній кімнаті.

АЛЕН: Ви були знайомі якихось п’ятнадцять хвилин — і вже вирішили, буцімто вона фальшива?

ВЕРОНІК: Фальш у людях я відчуваю миттєво.

МІШЕЛЬ: Це правда — відчуває.

ВЕРОНІК: У мене на такі речі нюх.

АЛЕН: А що це означає — «фальшива»?

АННЕТ: Я не хочу це слухати! Алене, навіщо ти примушуєш мене слухати це!

АЛЕН: Цуцику, заспокойся.

ВЕРОНІК: Вона заокруглює гострі кути. Хоч і поводиться пристойно. Ця справа цікавить її не більше, ніж вас.

МІШЕЛЬ: Це точно.

АЛЕН: Авжеж, це точно.

ВЕРОНІК: Отже, ви згодні?

МІШЕЛЬ: Та чхати вони хотіли! Це було очевидно від самого початку. І вона також — ти маєш рацію!