Розділ «Ясміна Реза Божество різанини»

МІШЕЛЬ: Ви впевнені?

АННЕТ: Авжеж, мені стане краще.

Веронік також бере склянку.

ВЕРОНІК: Ми живемо у Франції, а не в Кіншасі! Тут працюють моральні засади західного суспільства. І те, що відбулось у сквері Прапорщика Дюнана, сталось у рамках цінностей західного суспільства! До якого, хоч би що ви там собі думали, належу і я!

МІШЕЛЬ: А бити свого чоловіка…

ВЕРОНІК: Мішелю, годі, це кепсько скінчиться!

АЛЕН: Вона кинулася на вас, мов дикий звір. На вашому місці я був би люб’язнішим.

ВЕРОНІК: Я можу повторити, якщо хочете.

АННЕТ: Він із вас глузує, ви що, не розумієте?

ВЕРОНІК: А мені байдуже!

АЛЕН: Навпаки! Мораль вимагає від нас стримувати свої пориви, проте часом корисно їх не стримувати. Нікому не спаде на думку, кохаючись, співати «Змилуйся, Боже…». Цей ром продається десь тут?

МІШЕЛЬ: Оцей ветеран алкоголю? Сумніваюся.

АННЕТ: Метальники гранат, ха-ха-ха!

ВЕРОНІК (підсміюється): А й справді, метальники!

АЛЕН: Саме так — метальники гранат.

АННЕТ: Чому ти відразу не сказав «гранатомети»?

АЛЕН: Бо там так не кажуть. Усі вживають вислів «метальники гранат».

АННЕТ: Хто вживає?

АЛЕН: Годі, Аннет, чуєш? Годі!

АННЕТ: Таким великим воякам, як мій чоловік, складно цікавитися тим, що відбувається поруч, у їхньому кварталі.