Розділ «Ясміна Реза Божество різанини»

АЛЕН: Саме так.

ВЕРОНІК: Не бачу логіки. Чому — складно? Ми всі — громадяни світу. Я не розумію, чому треба зневажати те, що відбувається під нашим носом.

МІШЕЛЬ: О ні, Веро! Обійдімося без цих заяложених формул!

ВЕРОНІК: Я його точно вб’ю!

АЛЕН (після того, як завібрував мобільний): Так, «жалюгідна» зніміть… «Груба». Йдеться про грубу спробу… Ну ось…

ВЕРОНІК: Вона має рацію — це стає нестерпним!

АЛЕН: Що, інакше підтвердить решту?.. Гаразд. Дуже добре. (Кладе слухавку.) Ну, що я пропустив? Про гранатомети?

ВЕРОНІК: Я заперечувала своєму чоловікові — на мою думку, пильність треба було виявляти раніше.

АЛЕН: Пильність… Авжеж… Аннет, нерозумно пити в такому стані!

АННЕТ: В якому стані? Чому ж, навпаки!

АЛЕН: Пильність — цікаве слово… (Дзвонить мобільний.) Слухаю… ні, жодних інтерв’ю до поширення заяви…

ВЕРОНІК: Месьє, я вимагаю негайно припинити цю нестерпну розмову!

АЛЕН: У жодному разі… Акціонерам байдуже… Нагадай йому про права акціонерів…

Аннет підходить до Алена, вириває мобільних із його руки і… трохи провагавшись, куди б його сховати, кидає до одного із джбанів з тюльпанами.

АЛЕН: Аннет, ти що!!!

АННЕТ: Ось так.

ВЕРОНІК: Ха-х-ха! Браво!

МІШЕЛЬ (нажахано): Ого…

АЛЕН: Та ти зовсім із котушок з’їхала! Чорт!

Він кидається до джбану, але його випереджає Мішель і виймає мокрий телефон.