Розділ «Ясміна Реза Божество різанини»

МІШЕЛЬ: Він вам потрібний?..

Ален робить знак, що не потрібний і що йому байдуже.

МІШЕЛЬ: Хотів би сказати…

АННЕТ: Що би ви хотіли сказати, Мішелю?

МІШЕЛЬ: Ні… Навіть не знаю, що тут казати…

АННЕТ: А мені здається, нам добре. Стало значно краще…

Пауза.

АННЕТ: Хіба нам не затишно?.. Чоловіки прив’язані до своїх іграшок… Це їх принижує… Позбавляє авторитету… Руки в чоловіка повинні бути вільними… Мене навіть валізи нервують. Сподобався мені якось один, а потім я побачила його з такою прямокутною сумкою через плече — і все. Сумка через плече — це найгірше. А ще — портфель у руці. Має складатися враження, що чоловік самотній… Ну, мені так здається. Тобто, має здаватися, що він може виявитися самотнім… Бачите, в мене також джон-вейнівське уявлення про мужність. Що там у нього було? Кольт? Точно, кольт! Річ, яка спустошує… Чоловік, який не здається самотнім, не має сенсу… Що ж, Мішелю, сподіваюся, ви раді? Ми поступово зближаємося… Здається, нам дуже затишно…

МІШЕЛЬ: Попереджаю — ром дуже міцний.

АННЕТ: О, я почуваюся тверезою, як ніколи!

МІШЕЛЬ: Звісна річ!

АННЕТ: Бачу все з такою приємною об’єктивністю…

ВЕРОНІК: Ха-ха-ха! Це жарт вечора! Приємна об’єктивність!

МІШЕЛЬ: Дарджилінґ, навіщо ти все псуєш?

ВЕРОНІК: Ану, стули пельку!

Мішель іде по короб із сигарами. Повертається.

МІШЕЛЬ: Тримайте, Алене. Дозвольте собі розслабитися.

ВЕРОНІК: У цьому будинку не палять!

МІШЕЛЬ: Є «Хойо», є D4… Обирайте. «Хойо для мера», «Хойо для депутата»…

ВЕРОНІК: У нашої дитина — астма, тут палити не можна!