Розділ «Ясміна Реза Божество різанини»

АННЕТ: Заткни пельку!.. Вона зламала пудреницю! А розпилювач! (До Алена:) Захисти мене, ну ж бо, чому ти мене не захищаєш?

АЛЕН: Ходімо.

Він починає збирати деталі свого телефона.

ВЕРОНІК: Подякуйте, що я її не придушила!

АННЕТ: Та що я вам такого зробила?!

ВЕРОНІК: Не можуть бути винними обидві сторони! Не треба плутати жертви з катами!

АННЕТ: Що? Катами?!

МІШЕЛЬ: Та що ти верзеш, Веронік! Годі з нас цих примітивних балачок!

ВЕРОНІК: Я наполягаю!

МІШЕЛЬ: Наполягаєш! Твоє захоплення суданськими неграми псує геть усе!

ВЕРОНІК: Я вражена… Чому ти намагаєшся виставити себе таким хамом?

МІШЕЛЬ: Бо я так хочу. Хочу бути хамом!

ВЕРОНІК: Коли-небудь ви зрозумієте, які жахіття кояться у тій частині світу, і вам буде соромно за байдужість і мерзенний нігілізм.

МІШЕЛЬ: О, дарджилінґ, ти неперевершена! Ти серед нас найкраща!

ВЕРОНІК: Саме так.

АННЕТ: Ходімо, Алене, ці люди — чудовиська!

Допиває ром і тягнеться за пляшкою.

АЛЕН (намагається їй завадити): Годі, Аннет…

АННЕТ: Ні, я хочу ще, хочу напитися! Чхати я хотіла на збалансованість! Баланс між справами та особистим у житті, пхе! Досить! Хочу напитись — і крапка!

АЛЕН: Ти й так уже п’яна.