Розділ «Ясміна Реза Божество різанини»

АЛЕН: Але ж я хвилююсь!

АННЕТ: Усе гаразд.

АЛЕН: Бачте, я щойно повернувся з Конго. Там восьмирічних хлопчаків навчають убивати. Ці діти можуть убити сотні людей — за допомоги мачете, «калашникових», метальників гранат — себто гранатометів. Тож, зрозумійте: коли мій син вибиває бамбуковим кийком зуб — хай навіть два зуби — своєму приятелеві у сквері Прапорщика Дюнана, я менше, ніж ви, схильний до розпачу та образи.

ВЕРОНІК: І помиляєтесь.

АННЕТ: Метальники гранат?!

АЛЕН: Авжеж, саме так кажуть там.

Аннет блює до тазику.

МІШЕЛЬ: Як ви?

АННЕТ: О, чудово…

АЛЕН: Та що з тобою таке?! Що з нею, га?

АННЕТ: Це просто жовч, ось і все!

ВЕРОНІК: Не кажіть мені про Африку. Я в курсі всіх жахіть, які там відбуваються, я занурена в це вже кілька місяців…

АЛЕН: Навіть і не сумніваюся. До речі, прокурор Міжнародного кримінального суду відкрив розслідування злочинів у Дарфурів…

ВЕРОНІК: Гадаєте, мені про це невідомо?

МІШЕЛЬ: Та не заводьтеся ви! Заради всього святого!

Веронік кидається на чоловіка, гамселить його п’ястуками з ірраціональним відчаєм. Ален відтягує її.

АЛЕН: А знаєте, ви мені вже симпатична! ВЕРОНІК: Тільки не це!

МІШЕЛЬ: Вона всім каже, буцімто вона за мир і стабільність у всьому світі.

ВЕРОНІК: Замовкни!

Аннет знову нудить. Вона бере склянку з ромом і підносить до вуст.