Розділ «Ясміна Реза Божество різанини»

АЛЕН: Чом би й ні?

АННЕТ: Алене, ти не будеш палити сигару!

АЛЕН: Аннет, я роблю те, що мені хочеться: захочу взяти сигару — візьму. І палити не буду тільки щоби не дратувати Веронік, яка вже не тямить себе. Слухайте, Аннет має рацію: годі рюмсати — коли жінка плаче, чоловік пускається крайнощів. До того ж — і мені шкода це казати, — позиція Мішеля цілком обґрунтована. (Вібрує його мобільний.) Так, Серже… Давай… Внизу постав місце — Париж, дату і точний час…

АННЕТ: Це бозна-що!

АЛЕН (відходить і продовжує майже лагідним тоном, ледве стримуючи лють): …Точний час, коли ти його відсилаєш… Пиріжечок має бути гарячим… Ні, не «навряд чи означає». Краще «свідчить про те». Навряд чи означає — це надто мляво…

АННЕТ: Я слухаю це цілодобово — з ранку до ночі він висить на телефоні! Наше життя залежить від його мобільного!

АЛЕН: Хвилиночку… (Прикриває слухавку рукою.) Аннет, будь ласка, це дуже важливо!

АННЕТ: Це завжди дуже важливо. Те, що відбувається десь далеко, завжди подають як щось вельми цінне.

АЛЕН (повертається до мобільного): Ну, слухаю… Так… Ні, не «процес». Хай буде «маневр». Маневр, який відбувається по двох тижнях після річного звіту. І так далі.

АННЕТ: На вулиці, за столом, будь-де…

АЛЕН: …Дослідження — у лапках! Чуєш? Дослідження треба поставити у лапки…

АННЕТ: Все, мовчу. Капітулюю. А ще мене знову нудить.

МІШЕЛЬ: Господи, де наш тазик?!

ВЕРОНІК: Не знаю.

АЛЕН: …Просто процитуй мене: «Йдеться про жалюгідну спробу маніпуляції становищем…».

ВЕРОНІК: Ось тазик. Прошу, можете починати.

МІШЕЛЬ: Веро, що ти кажеш!

ВЕРОНІК: Усе гаразд. Тепер у нас є все необхідне.

АЛЕН: «…становищем та дестабілізацією мого клієнта», як заявив метр Рей, адвокат товариства «Ференц-Фарма»… Агенція «Франс-Прес», «Рейтерс», загальна преса, спеціалізована преса, словом, усюди… (Кладе слухавку.)

МІШЕЛЬ: Її знову нудить.