Розділ «Ясміна Реза Божество різанини»

АЛЕН: Боюся, Веро не поділяє вашої позиції.

ВЕРОНІК: Не Веро, а Веронік!

АЛЕН: О, даруйте!

ВЕРОНІК: Що ж, тепер Брюно став негідником. Бідолашний! Це вже занадто!

АЛЕН: Слухайте, мені вже справді час іти.

АННЕТ: І мені теж.

ВЕРОНІК: Та йдіть собі вже, я вже втратила будь-яку надію!

Дзвонить телефон у квартирі.

МІШЕЛЬ: Слухаю?.. А, мамо… Ні, у нас друзі, але кажи… Так, роби все, що тобі кажуть… Стривай — ти приймаєш «Антрил»?! Зачекай, мамо, не клади слухавку… (До Алена:) Ота ваша гидота зветься «Антрилом», еге ж? її прописали моїй мамі!..

АЛЕН: «Антрил» прописують тисячам хворих.

МІШЕЛЬ: Так, негайно припини пити цей препарат! Чуєш, мамо?.. Негайно ж!.. Це не обговорюється. Поясню потім… А докторові Пероло скажеш, що я заборонив… Червоні? Чому червоні?.. Щоб тебе бачили?! Повна дурня!.. Слухай, я передзвоню тобі. Цілую, мамо! Я передзвоню! (Кладе слухавку.) Вона взяла у прокаті червоні костури, щоби не потрапити під вантажівку. Ніби в її стані можна валандатися вночі по шосе! Від тиску їй прописали «Антрил».

АЛЕН: Якщо вона його приймає і ні на що не скаржиться, то я використаю її як свідка… Хіба я був не в шалику? А, онде він!

МІШЕЛЬ: Знаєте, я не в захваті від вашого цинізму! Якщо в моєї мами буде хоч найменший з описаних вами симптомів, ви побачите, що я з вами зроблю!

АЛЕН: Дія препарату в будь-якому разі спостерігатиметься.

МІШЕЛЬ: Подивимося!

АННЕТ: До побачення…

ВЕРОНІК: Ну і навіщо поводитися ґречно? Щирість — це вияв ідіотизму, вона лише послаблює і роззброює нас…

АЛЕН: Так, Аннет, ходімо вже звідси! Досить із нас на сьогодні всіх цих замовлянь!

МІШЕЛЬ: Еге ж, ідіть. Проте я вам скажу таке: від самого початку нашого знайомства у мене склалося враження, що Фердінанд живе у надто поблажливих умовах…

АННЕТ: Коли ви вбили нещасного хом’яка…