Розділ «Ясміна Реза Божество різанини»

МІШЕЛЬ: Годі, Веро…

ВЕРОНІК: Що годі, що?!

МІШЕЛЬ: Це вже занадто…

ВЕРОНІК: А мені байдуже! Прагнеш уникнути дріб’язковості, а в результаті тебе принижують і залишають на самоті…

АЛЕН (його мобільний вібрує): Так, слухаю… «Хай доведуть!» «Доведіть це!» Проте, на мою думку, краще взагалі не відповідати…

МІШЕЛЬ: Людина весь час самотня. Всюди і завжди. Хоче хтось рому?

АЛЕН: Слухайте, Морісе, я на зустрічі, передзвоню з офісу… (Кладе слухавку.)

ВЕРОНІК: Ось, бачите — доводиться жити з абсолютно негативною людиною.

АЛЕН: Це ви про кого?

МІШЕЛЬ: Про мене.

ВЕРОНІК: І як я могла на це піти! Не треба було укладати шлюб!

МІШЕЛЬ: А я тобі це казав!

ВЕРОНІК: Ти мені це казав?!

МІШЕЛЬ: Авжеж.

ВЕРОНІК: Ти мені казав, що не хотів цього шлюбу?

МІШЕЛЬ: Мені ця ідея була не до вподоби.

АННЕТ: І все ж ідея була чудова…

МІШЕЛЬ: Ой, не треба!.. (Високо піднімає пляшку рому.) Ну ж бо, хто буде пити?..

ВЕРОНІК: Ти казав мені, що ця ідея тобі була не до вподоби?!

МІШЕЛЬ: Здається, казав.