Розділ «Ясміна Реза Божество різанини»

МІШЕЛЬ: Тисни, тисни дужче!

ВЕРОНІК (перекрикуючи шум фена): Як вона, бідолашна? Їй краще?

АЛЕН: Краще.

ВЕРОНІК: Я неправильно відреагувала, мені дуже соромно.

АЛЕН: Та нічого.

ВЕРОНІК: Накинулася на неї зі своїм каталогом — досі не можу прийти до тями.

МІШЕЛЬ: Перегорни сторінку. Та тримай, тримай же її!

АЛЕН: Так можна й подерти.

ВЕРОНІК: А й справді… Годі, Мішелю, воно вже сухе. Часом так прив’язуєшся до речей, навіть і не знаєш, чому.

Мішель закриває каталог, і вони вдвох ставлять на нього стос книжок.

Мішель сушить Фудзіту, долганів та інші альбоми.

МІШЕЛЬ: Ну ось! Чиста робота! А звідки таке прізвисько — цуцик?

АЛЕН: Із пісні Паоло Конте[8] — ва-ва-ва…

МІШЕЛЬ: О, то я її знаю! (Наспівує.) А наш дарджилінґ — це змінене англійське darling. З’явилося після весільної подорожі до Індії. Дурне, еге ж?

ВЕРОНІК: Не треба було мені туди їхати!

МІШЕЛЬ: Не відволікайся, дарджилінґ.

ВЕРОНІК: Що?.. (Повертається Аннет.) О, Аннет! Я так хвилювалась… Вам краще?

АННЕТ: Здається що так.

АЛЕН: Якщо ти не впевнена, тримайся подалі від столика.

АННЕТ: Рушник я поклала до ванни — не знала, куди його подіти.