Розділ «Ясміна Реза Божество різанини»

ВЕРОНІК: І один з них — назавжди!

АЛЕН: Але ж не всі зуби він утратив! А нові ми йому вставимо! Ще кращі. Йому ж не мозок вибили, врешті-решт!

АННЕТ: Наша помилка в тому, що ми не дошукуємося причини.

ВЕРОНІК: Причина тут ні до чого. Одинадцятирічний хлопчик ударив. Кийком.

АЛЕН: Еге ж, озброївшись кийком…

МІШЕЛЬ: Ми прибрали це слово з заяви.

АЛЕН: Лише тому, що ми наполягли.

МІШЕЛЬ: Але ми не сперечалися.

АЛЕН: Це слово ніби навмисне заперечує помилку, неумисність, зрештою, дитячий вік.

ВЕРОНІК: Не впевнена, що мені подобається цей тон.

АЛЕН: Ми від самого початку мало розуміли одне одного.

ВЕРОНІК: Пане, я вважаю огидним дорікання в тому, що вже було визнано помилкою. Слово «озброївшись» вам не підійшло — гаразд, ми його замінили. Однак, якщо придивитися до точного визначення цього слова, то воно не було аж таким недоречним.

АННЕТ: Фердінанда образили, і він відреагував. Якщо хтось нападе на мене, я захищатимусь — особливо якщо їх буде ціла ватага.

МІШЕЛЬ: Ти диви, виблювала — і посміливішала!

АННЕТ: О, це було дуже грубо!

МІШЕЛЬ: Панове, ми ж усі готові до співпраці! Я в цьому переконаний! Нащо ці сварки і докори?!

ВЕРОНІК: Годі, Мішелю! Досить тягнути час. Якщо вже ми такі «поверхові», то геть цю кляту поміркованість!

МІШЕЛЬ: Ні, ні! На цей шлях я ставати відмовляюся!

АЛЕН: На який шлях?

МІШЕЛЬ: На жалюгідний шлях, до якого нас підштовхнули ці двоє маленьких негідників! Ось!