Розділ «Луї-Фердінан Селін Смерть у кредит»

Смерть у кредит

Балістичні пропозиції були скорше екстравагантними! Але там траплялися непогані деталі!.. Звідти можна було дещо запозичити… Переважно, якщо ми отримували маленькі папірці, крихітного формату, то майже напевно на них були креслення якої-небудь ґрандіозної машини, глибинного дзвону, розміром з Оперу… А на величезних планах, разів у 18 більших за формат октав[67], зазвичай мова йшла про маленькі двадцятисантиметрові зонди.

Чого лише не було серед цього карнавалу!.. Всілякі системи, химерні фантазії та пристосування для пошуку скарбів… Деякі запропоновані агрегати мали форму слона!.. Інші радше нагадували гіпопотама… Ну а більша частина, чого й слід було очікувати, мала форму риб… Деякі мали людську подобу… У вигляді справжніх людей з обличчями… Один апарат, за словами винахідника, був точною копією його господині з вражаючою схожістю та очима, що світяться на 800 метрів… які, обертаючись, повинні були приваблювати всю фауну… з морських глибин…

З кожною новою поштою кількість незвичайних рішень невблаганно зростала!.. Залишалося лише дочекатися нашого кюре… Він обіцяв прийти в останній четвер місяця!.. Так ми домовлялися… Ми чекали з нетерпінням… Він мав принести десять тисяч франків… Це був наш аванс!.. Це дозволило б нам одразу ж оплатити декілька термінових боргів за квартал, повернути телефон! І помістити чудові фотографії в номер!.. Повністю присвячений «Дзвону»… Про нас уже подейкувала велика преса у зв'язку з порятунком підводних човнів, а не лише затонулих скарбів… Це було якраз через рік після катастрофи «Фарфаде»[68]… Пристрасті ще не вляглися… Перед нами відкривався шлях до національного визнання!..

Проте всі ці перспективи абсолютно не надихали товстуху!.. Вигляд у неї був радше невдоволений! Спочатку, перш ніж будувати якісь плани, їй хотілося побачити кюре… Вона чекала його в цей четвер з особливим нетерпінням… Питала мене по десять разів на годину, чи не бачу я його?.. наприкінці Ґалерей? А наш господар?.. Куди ж він запропастився?.. Знову загуляв?.. Він не в підвалі?.. Ні?.. Його немає із самого ранку… Нас усі запитують про нього! Ми починали хвилюватися… Я сказав старій: «Зачекайте мене! Я збігаю в «Заколот»… Туди й назад…» Я помітив цього пана, який не поспішаючи прогулювався садом… Він поглядав на годувальниць… І зовсім не поспішав… І ще насвистував, скотина… В руках у нього було повно пляшок… Я навіть підстрибнув на місці… І підійшов до нього…

— Ну! Фердінане! Що таке? У тебе дуже знервований вигляд… Що там, горить? Щось не так?.. Він прийшов?..

— Ні! — сказав я йому. — Його ще нема!..

— Ну так скоро прийде!.. — відповів він мені спокійно… — Ось лікерне вино… гірка настоянка… анісова… і бісквіти!.. Я не знаю, що він забажає! Що п'ють кюре?.. Все, я сподіваюся!.. — йому хотілося це відзначити… — Я абсолютно впевнений, Фердінане, що відтепер ми на правильному шляху… О! так! це очевидно… Це вже вимальовується!.. О! Я переглядав сьогодні вранці плани!.. Ще одна партія! Потік ідей!.. Щойно пройде основна лавина!.. Я! Я зроблю свій вибір!.. відділю все, з чого можна скористатися… від усього того, що можна забути… Він не зможе сам цього зробити… Я хочу, щоб він надав мені повну свободу дій! Без протекцій! Все буде відкрито обговорюватися!.. А потім, ти розумієш, це ще не все! А ґарантії? Я не можу пускатися в справу навмання! О! Ні!.. Це було б занадто просто! У мене вже не той вік! О! Ні!.. Рахунок у банку! По-перше! Насамперед!.. І двісті білетів на стіл! Скріплюємо підписами! Він і я! я викликаю конструкторів!.. і починаємо! Тоді можна поговорити!.. А поговорити є про що… адже ми не новачки…

Тут він трохи замислився…

— Гадаєш, все це його влаштує?..

— О! — сказав я… — Я абсолютно спокійний… Я в цьому цілком упевнений.

Так за розмовою ми дійшли до контори… Почекали ще трохи… Кюре не було! Це ставало таки досить неприємним!.. Пані де Перейр нервово порядкувала в конторі… Аби та не надто нагадувала хлів… Там і без того був жахливий розгардіяш, а як почалася ця штовханина, то й зовсім вільного місця не залишилось!.. Одна величезна купа лайна! Свиня, й та не змогла б відшукати тут своїх малих… огидна подерта верета… від підлоги до третього поверху… розкидані папірці, розірвані книжки, порохняві підручники, рукописи, нотатки — все це було подерте на серпантин… навколо кружляли цілі хмари конфеті… З усіх цих зім'ятих розірваних аркушів… Ці мерзотники примудрилися розбити навіть нашу чудову статую!.. Знесли голову Фламмаріона! А Гіппократу приклеїли чудові фіолетові вуса з промокального паперу… З неймовірним зусиллям ми видобули з цього хаосу три стільці, стіл і велике крісло. Вигнали всіх клієнтів… Щоб звільнити простір для зустрічі святої людини…

О пів на шосту, запізнившись усього на тридцять хвилин, він таки з'явився… Я помітив, як він перетинає Орлеанську Ґалерею… Він ніс стару, туго напхану течку… Він увійшов… Привіталися. Поклав течку на стіл… Усе йшло добре! Він витер піт з обличчя… Мабуть, ішов дуже швидко… І ніяк не міг відхекатися… Зав'язалася розмова… Бесіду вів Куртіаль… Стара піднялася в Алькасар… і принесла кілька найкращих папок. У неї був великий вибір! Вона поклала все поруч з його течкою. Він привітно всміхався… Мав цілком задоволений вигляд… Погортав їх пальцем… Відкрив навмання… Здавалося, що він у нерішучості… Ми чекали, не рухаючись… щоб він трохи краще все обміркував… Ми затамували подих… Він перегорнув ще кілька сторінок… а потім все обличчя у нього зморщилося… Це був тик!.. І ще раз! Просто жахлива гримаса! Справжній напад!.. Він відкинув усі ці папери… Жбурнув їх просто у вітрину… Й схопився за свою довбешку… почав обмацувати її, масажувати, чухатися… Він стис її і почав терти собі підборіддя… щоки, товсті складки, ніс, вуха… Це була сатанинська судома!.. Він намагався видряпати собі очі, смикав себе за волосся… А потім раптом різко нахилився… й осів на підлогу… Запхав голову в папери… Почав їх обнюхувати… Він гарчав і важко дихав… Потім схопив цілий оберемок і… фурр!.. підкинув все у повітря! Під стелю! Папери, теки, брошури, плани посипалися зверху дощем… Вони були скрізь… нічого більше не було видно… ще раз… і ще раз… Знову й знову! він щось там радісно вигукував!.. Радів! совав ногами… потім знову почав порпатися… Перед нашими дверима зібралися люди… він вивернув уміст течки… Вихопив інші газети, вирізки, цілі оберемки… І теж порозкидав їх… Серед усього цього сміття я помітив гроші… Серед паперів!.. Я бачив, як вони влітають… Я кинувся їх підбирати… це було не так важко… Та раптом з’явилися два ґевали… Відтіснили натовп… Плечем вони вибили наші двері… Ввійшли досередини… стрибнули на кюре… Схопили його, повалили, притисли до землі і зв'язали… Бідолаха задихався й хрипів під столом… «Поліція!» — гаркнули вони до нас… Витягли його з-під стола за ногу, куди він уже встиг заповзти… І всілися на нащасного верхи.

— Ви давно його знаєте? — запитали вони у нас…

Це були інспектори… Найлютіший показав нам свою картку… Ми одразу відповіли, що ми тут ні при чому!.. Абсолютно! Кюре весь час дриґав ногами… Цей йолоп продовжував відбиватися… Він зміг зіп'ястись на коліна… Він скімлив… І скаржився нам… «Вибачте! Даруйте!.. — просив він. — Це все для моїх бідолах… Для моїх сліпих… Для моїх маленьких глухих і німих…» Він благав, аби його відпустили…

«Заткнись! Тебе ні про що не питають!.. Він геть здурів, цей пришелепкуватий!..» І той, що показав нам свою картку, так лунко зацідив йому кулаком, що кюре тільки кавкнув… І гепнувся на долівку! Більше він не говорив!.. Вони одразу ж наділи на нього кайданки… Почекали ще трохи… перепочили… Й стусанами поставили на ноги. Але то було ще не все. Куртіаль ще мав підписати протокол, а потім ще один папірець… у кількох місцях… Один з поліцаїв, не такий суворий, трохи розповів нам про божевілля цього типа… Він справді був кюре… ще й навіть шанованим каноніком!.. Пан канонік Флері!.. Так його звали… Це був у нього не перший заскок… і не перший привід… Він уже нагрів усіх членів своєї родини… на тисячі й тисячі франків… Своїх кузин… тіток… маленьких сестер із Сен-Венсан-де-Поль… Він довів усіх… Церковних старост з єпархії… церковного сторожа та навіть стареньку, що здавала стільці напрокат… якій він заборгував щонайменше дві тисячі франків… І все це через авантюри, що не мали ні сенсу, ні мети… Тепер він тягав з каси пожертв… Його ловили вже двічі… Коли зламали двері до його кімнати, то там знайшлися й усі грошенята… Але все розкрилося занадто пізно… Тепер його збиралися замкнути… Єпископ Лібурнський вимагав, щоб його інтернували…

Під нашими арками зібрався натовп роззяв… Вони з насолодою спостерігали за подіями, намагаючись нічого не проґавити… Вони коментували події… Й страшенно галасували… Вони помітили купюри, розкидані по будинку… Але я, звичайно, теж їх бачив… і не втрачав холоднокровности… Мені вдалося врятувати вже чотири і монету в 50 франків… А ті аж вили від нетерплячки! А! Ага! О! Ого! Ці гади бачили, як я орудую перед вітриною!.. Поліціянти повели нашого кюре на вихід і запхали в екіпаж… Він усе ще чинив опір… їм довелося зайти ззаду, щоб закинути його в фіакр… Він упирався з останніх сил… Йому зовсім не хотілося їхати…

«Мої бідолахи! Мої нещасні бідолахи…» — волав він без упину. Нарешті з великими труднощами екіпаж рушив…

Вони таки затягли його досередини… Його довелося прив'язати до лавки мотузками… Але він все одно не міг усидіти на місці… Посилав нам поцілунки рукою… За що вони так над ним збиткувалися?.. Кучер не міг рушити через людей, що стояли перед конем… Усі хотіли зазирнути всередину… Витягти його звідти… Зрештою за допомогою інших поліцаїв таки вдалося звільнити дорогу. Тоді всі ці телепні кинулися до контори… Вони нічого не розуміли! Й не переставали глузувати з нас…

Мамусі від такої кількости образ урвався терпець… Вона хотіла припинити все це негайно… Не роздумуючи… Вона підскочила до дверей… Відчинила, вийшла назовні й загорлала на них…

— Ну що, — кричала вона, — чого вам треба?.. Банда виродків! Свинячі рила! Брудні шмаркачі! Давайте, валіть звідси! недоноски! Бидло! Чого ви шкіритесь? Ви що, родичі цього пришелепка?..

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Смерть у кредит» автора Луї-Фердінан Селін на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Луї-Фердінан Селін Смерть у кредит“ на сторінці 95. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи