— Так! Мабуть, я піду! Подихаю свіжим повітрям… Скажи, малий, у тебе залишилося ще сто франків?.. Я заплачу за телефон… Я сходжу сам! Пора його знову підключити… Тобі так не здається?.. Хіба він нам не потрібен?..
Він ще постояв на порозі… в нерішучості… Кинув погляд на Ґалереї… І побіг ліворуч, скорше за все, в «Заколот»… Якби він пішов праворуч, то тоді, напевно, у «Вази» до своєї повії… Як тільки життя входить у нормальне русло, люди одразу прагнуть брудних розваг…
* * *
Коли справа дійшла до продажу числа журналу з умовами конкурсу, почалася справжня оргія… Вишикувалася нескінченна черга… Будинок був буквально в облозі… Передплатники стояли навіть після дев'ятої вечора й вимагали свій примірник… Ярмарок тривав цілісінький день!.. Контора тряслася під натиском цікавих, двері не зачинялися ні на секунду!.. Де Перейр звертався до людей з промовами!.. Видирався на стіл… Розмахував руками… Я весь час кудись гасав… задовбував друкаря… мотався взад-вперед… з візком… Автомобіль був занадто великий для Монмартра… Поступово я перевіз усі зшиті примірники…
Товстуха готувала бандеролі… Щоб відправити в провінцію… Там їх теж чекали!.. Всюди тільки й мови було, що про конкурс на «Глибинний дзвін»… Це стало подією!..
Дядько Едуар теж, звичайно, почув про це! Він зайшов у Ґалереї… Увійшов через маленькі двері… І був дуже щасливий, що наш журнальчик знову набирає силу!.. Він так хвилювався… боявся побачити мене знову на дні… в пошуках нового прихистку!.. А ми, виявляється, раптом піднялися, все так добре обернулося!.. Нам усміхнулося щастя! Неймовірний успіх!..
Надія відшукати скарби діє магічно! З цим ніщо не зрівняється!.. Увечері після моєї біганини я повертався в контору, щоб знову взялися готувати пакети… і так до одинадцятої години вечора… А Віолетта мене попереджала…
— Ти занадто стараєшся! Дурнику! Тобі ніхто не подякує! Якщо ти здихатимеш… хто за тобою догляне?.. У всякому разі, точно не твій старий! Замов мені склянку мохіто, малий!.. Я заспіваю тобі «Дівчину з Мостаганема»… Побачиш, тобі сподобається!..
Під час співу вона задирала спідницю спереду і ззаду… А оскільки панталонів вона не носила, виходив справжній танець живота… Вона витанцьовувала прямо на вітрі… на самій середині Ґалерей… Підходили інші кралі… майже завжди з трьома або чотирма клієнтами кожна… А ще жебраки, статеві каліки, витріщаки… «Давай, Мелізо! не сци мимо!» Вона добряче трусила своєю дупою… скуйовджуючи свій горбок!.. Інші плескали в долоні, це було справжнє божевілля, туніський танець… це видовище завжди приваблювало юрбу цікавих. Я купував їй мохіто… Закінчувалося все в «Заколоті»…
Віолетта винаймала куток неподалік, за найбільшими стовпами, в Орлеанській ґалереї… їй вистачало двох хвилин, щоб змусити клієнта кінчити… Коли їй траплявся черговий йолоп, то вона вела його в «Пелікан», що був за два кроки… Навпроти Лувра… Її кімнатка коштувала два франки… Вона обожнювала сухий перно… І часто співала на замовлення:
Наче з східних казок…
Ти до мене прибіг…
Зовсім голий задок…
Під животиком — ріг…
мене це мало збуджувало… Вона клеїлась до мене… починала нескінченні балачки… Був лише один спосіб змусити її піти…
— Заходь! — казав я їй… — Заходь, дівчинко! Допоможеш мені запаковувати.
— Зачекай, я повинна облизати ще одного… Зачекай мене, мій голубе… Я маю відпрацювати вечір…
Розраховувати на її допомогу було марною справою!.. Вона одразу вигадувала якісь відмовки… і блискавично змивалася. Крім пришивання ґудзиків, що було її справжньою манією, я не міг її залучити до жодної роботи… За мить її мов корова язиком злизала… Просто дивина.
* * *
Не минуло й тижня, як проекти посипалися градом… по сотні за день. Ad libitum[66], такою була умова… Але це нікого не обходило… Ніхто не хотів себе нічим обмежувати!.. Разом з тим з першого погляду було очевидно, що тексти і відомості були вкрай цінні… Наші видатні дослідники заворушилися…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Смерть у кредит» автора Луї-Фердінан Селін на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Луї-Фердінан Селін Смерть у кредит“ на сторінці 94. Приємного читання.
TextBook