Розділ «Януш Пшимановський Витівки Йонатана Коота»

— Товариство, хвилинку уваги, — гречно звернувся до всіх центр нападу. — Перш ніж прозвучить фінальний свисток, я хочу в даний момент про щось повідомити…

— В даний момент — тут не звучить, — наважився перебити його Бікі.— Ви хочете нас просто про щось повідомити.

— От уже що ні, то ні! Не хочу, а прагну. Не просто, а в даний момент. І не про якусь там дрібницю…

— Ясю, не грайся словами, давай прямо, без дриблінгу, лупи у ворота, бо як довбону дзьобом у вухо…

— Добре, старий. Б’ю з центра поля, — погодився Радоха. — Ви — перші істоти на планеті Земля, кому я від імені панни Марієтти і свого власного імені повідомляю, що вона моя наречена, а я її наречений. Гіп-гіп, ура-а!

— Ура-а! — весело підхопили всі.

Марієтта, користаючись із загального пожвавлення, щось нашіптувала Хелонідесові на вухо, а він поважно кивав головою. Перевіривши, чи Ясь не дивиться, панна Пшилєппа засунула під панцир Бікі якусь невеличку річ, що жовто блиснула в світлі пригасаючого вогнища.

— Може, піском присипати, бо погода суха, — сказав лісник.

— Я посиджу, постережу, поки жар потемніє,— запевнив Йонатан, вкриваючи себе краєм ковдри — над водою піднявся туман і потягло холодом.

— Побуду з тобою, — мовив Хелонідес, коли люди пішли.

— А для мене місце де? — спитав Повзик і, не чекаючи відповіді, почав умощуватись між м’якими теплими лапами Коота. — Я хильнув сливовиці з пляшечки цього спортсмена, то тепер до ранку очей не склеплю.

— Тебе тягне до алкоголю? — з турботою в голосі спитав Бікі.

— Іноді,— щиро признався Ерик. — І все через ті дурні мухи.

— Тобто?

— Я не розповідав?

— Ні.

— Мухи їдять усе підряд, тож коли в лісі з’явилися різні отруйні дими, хлорофоси, ДДТ і т. д., кожна цокотуха була набита наркотиками, як гармата порохом. Мух їли павуки, павуків — мій тато, і я, ще в яйці, був уже трохи наркоманом.

У багатті стрельнув сучок, Повзик замовк, а потім докінчив:

— Іноді тягне, але як подумаю про маму, не беру й краплі до дзьоба. Сьогодні було так весело, я забув про все і… А втім, чого це я буду вам усе розказувати! — раптом розсердився він.

— Я теж про все-все розказував, — заспокійливо мовив Бікі.