Розділ «Януш Пшимановський Витівки Йонатана Коота»

Всі дружно заплескали, а потім Видерки станцювали куяв’яка,[9] за що їх нагородили ще тривалішими оплесками.

Центральний нападаючий продемонстрував гру головою з м’ячем, затим, попросивши Коота бути партнером, виконав два блискучі удари по м’ячу з льоту в центр поля, потім три удари з центру, і хто знає, що б він іще показав, якби м’яч, перелетівши над сторожкою, не вийшов на кутовий і не застряг у кроні дуба, де жили оси.

Повзик пообіцяв знайти його серед гілок і скинути, як тільки стане видно. Попросившись виступити, він жваво висвистав сонату для дзьоба соло з варіаціями, закінчивши її таким темпераментним і запальним алегро, що зірка естради вхопила його в свої музичні руки у зелених рукавичках, поцілувала в обидва крила й запропонувала:

— Співай з нами в ансамблі! Якщо пропустити такий свист через підсилювачі, то навіть старт найбільшого реактивного літака у порівнянні з ним видасться людям дзижчанням захриплого від простуди комара.

— Спі-ва-є Пши-лєп-па! Па-па-па! — почав скандувати майстер Радоха.

Коли решта публіки підхопила його заклик, Марієтта вклонилась і зітхнула:

— Якби хоч ударні інструменти були.

— Зіпріть мене спиною на цю вербу, — тихенько попросив Бікі й голосно додав: — Зараз ви почуєте вступ до «Болеро» композитора Моріса Равеля.

Соло барабанного дробу було виконане плавцями на пластроні з таким відчуттям такту, настільки майстерно, що Марієтта, аплодуючи, закричала на повний голос:

— Браво, браво!

Тепер вона, вже не зволікаючи, зробила кілька рухів, щоб розігріти голосові зв’язки, і заспівала свій супершлягер останнього тижня.

Футболіст Радоха дістав з нагрудної кишені плоску пляшечку, почастував лісника Видерка й Повзика, хильнув трошки сам і запропонував Крилатому:

— Називай мене просто Ясь. А ти, брате, винахідливий. Сідай де хочеш, можеш навіть у мене на голові.

— Нічого там немає цікавого, — набивав собі ціну Ерик. — Якби комаха якась або жучок на ній був…

— Чи не забагато ти собі дозволяєш?

— Чого б це? Апетит у мене добрий, можу врубати й сотню жуків, якщо не більше.

— Якщо ти такий рубака, то допоможи мені відклепати глушник від труби, щоб машина ревла, наче реактивний трактор…

Тим часом Марієтта взяла Хелонідеса на коліна й співала йому різні пісеньки, вистукуючи ритм на панцирі.

Йонатан з лісником ніяк не могли дійти згоди, куди їм завтра вранці краще вибратись: по рибу чи по гриби, не беручи чомусь до уваги, що стоїть рання весна і в лісі ще немає навіть суниць.

Отак вони собі весело й дружньо розважались, аж поки близько півночі пані Видеркова, яка перед тим делікатно вручила горішки Ерикові, пучечок салати Бікі й баночку меду Йонатану, нагадала їм, що завтра теж буде день, тож годилося б трохи відпочити.