Розділ «Януш Пшимановський Витівки Йонатана Коота»

Зразу ж після цього одна на одну наклалося кілька розмов.

— Згідно з планом вирубування, в секторі максимального запилення…

— Флімонодендрон, на спецділянці ріс…

— Напрямки пануючих вітрів…

— Негайно припиніть! Викупіть рослину, заощаджуючи на витратах на харчування…

— Припиніть вирубування!..

— Ваші саджанці можете висаджувати.

— Франю, жінки кажуть, що ти розпорядився змінити напрямок вітрів…

— Мало їм лісу, то ще зацементують черешні, знищать салату.

Вр-р-р! — затріщало так голосно і протяжно, що Коота аж відкинуло від трубки.

По дротах пішов струм високої напруги і частоти; один із кабелів кольору стиглого банана, здавалось, навіть урочисто засвітився.

— Вас теж у вухо вдарило, пане начальнику? — запитав хтось несміливо й замовк, бо в трубці почувся кашель.

— Їду до вас з інспекцією, — зверхньо озвався низький голос. — Приготуйте обгрунтування пропозицій припинення забруднення, лісонасадження, запилення і відстрочки планування вирубування. Двом — заохочення, трьом — догани… — голос замовк на мить і додав: — Якщо з тим зрубаним флімонодендроном правда, то п’ятьом догани, а заохочень не буде.

Кабель перестав променіти.

— Тікаємо, — сказав Йонатан, вішаючи трубку. — Скоро до «Хати Бунгало» приїде новий мешканець, і краще буде, щоб він нас тут не застав.

— Ерик ще не вернувся, — нагадав Бікі.— Слід би і його дочекатись…

— Зустрінемо його по дорозі або хвилину зачекаємо під сходами. Чим ближче до берегів Цюркави і очеретів Малого Хлюпу, тим краще.

Вгорі над ними почувся стукіт по металу, вищання закрутки.

— Вперед! — наказав капітан. — Нас тут не було.

Ще не затихла луна від постукування панцира об бетон, як пітьма враз розсіялась і високо вгорі засяяв голубий круг сонячного неба. По вмурованих в бетон скобах вниз спустилися двоє монтерів, розглянулись довкола й тією ж дорогою вернулись нагору.