Розділ «Януш Пшимановський Витівки Йонатана Коота»

— Був, — із притиском мовив Коот. — То що, зможеш чи ні? — повторив він. — Ти ж присягався зеленим дубом.

— Присягався і зможу, — мить подумавши, серйозно відповів Ерик. — Можна летіти?

— Лети!

Ясна річ, для того, щоб полетіти, тут було надто низько й вузько. Повзик помарширував пішки. Коли він був уже достатньо далеко, аби вважати, що його не бачать, але досить близько, щоб почути голос, капітан сказав:

— Хто відбув покарання, той для мене як новонароджений. А за сумлінне виконання бойового завдання підвищення гарантоване.

Тим часом Бікі, повільно обертаючись навколо власної осі, обдивився всі закапелки в приміщенні без кутків і, знайшовши баночку з-під консервованих огірків, висипав з неї гайки, болти й різні гвинти на підлогу.

— Води тут немає. Хід, який веде сюди зверху, закритий герметично. Тяжко тобі буде, Бікі.

— Витримаю. Я не воду шукав, а яку-небудь посудину для розріджувача. Сідай на мене і давай сюди хвоста.

Від вдячності у Йонатана навіть серце швидше забилося, бо фарба, висихаючи, з’їжувалась і щораз сильніше стискала хвіст. Однак замість звичних слів подяки, які в цій ситуації видавалися йому надто блідими, він лише лагідно мовив:

— Ти вибач, що через мене так вийшло з цією набридливою Пуською…

— Та хіба ж?..

— Ти послухай, не гарячкуй. Я знаю про це, бо коли повернувся, ти переплутав мої вуса з її вусиками. Та я мусив просити в неї допомоги, тому що іншого доступу немає, тільки через «Хату Бунгало». Тепер ми в такому місці, через яке проходять усі розмови селища і заводу із світом.

— Йонатане, ти що, будеш підслухувати?

— Іншої ради немає.

— Ми порушуємо одне з основних громадянських прав, гарантованих конституцією.

— Ще не порушуємо, але маєш слушність: порушимо, — сказав Коот. — Чи ти вважаєш, що я повинен оголосити надзвичайний стан і скасувати громадянські права? Або відмовитись від операції? — Він під’єднав дві лапки до клем на кабелях і зняв трубку, яка висіла збоку. — … Трицифрова —632, виграш 200 золотих, двоцифрова —32, виграш…

— Результати спортлото, які передають цілу добу, — пояснив Йонатан, роз’єднуючи лінію, й додав після паузи: — Ти, Хелонідесе, помиляєшся, коли думаєш, що мене це все не бентежить. Чи вважаєш, що дерев, які ми прирекли на жахливий вирок, мені не жаль більше навіть, ніж власного… Глянь-но, Бікі, чи вже розмокло, бо менше стискає, але починає пекти.

— Розмокло, але не зовсім. Зціп зуби й потерпи ще трохи.

— Терплю, — зціпив зуби Коот і так крізь зціплені зуби проказав: — Як там у Міцкевича сказано про насильство?

— Насильством на насильство відповісти, — підказав командирові сержант.